Хто крутіший: слабкі та сильні сторони армій України та Росії
"Москва не збирається визнавати поразку та йти з України. Тому і для ЗСУ, і для всього українського народу зима буде важкою. Адже ми йдемо в наступ. Ми звільняємо наші населені пункти. І ми зазнаємо втрат. Але ми воюємо з армією, яка зрозуміла, що вже програла, хоч і перевершує нас чисельно". Думка.
Ми входимо в зимову кампанію. Входимо в неї сильнішими за росіян. Наша сильна сторона — постачання, великий рівень мотивації військових, загальний досвід ведення бойових дій і високотехнологічне західне озброєння, кількість якого постійно збільшується. Наші слабкі сторони — необхідність наступати, а також обмежена кількість снарядів та ракет.
Сильна сторона росіян — чисельність. Вони переважають у кількості зброї та боєприпасах, кількісно переважають у ракетах, авіації, артилерії. Проте слабкі сторони російської армії переважають сильні. Перше: росіяни повністю позбавлені мотивації. Усі перехоплення свідчать про катастрофічну ситуацію з рівнем моралі у російських військах.
Росіяни не хочуть їхати на війну в Україну. А коли їх змушують, відмовляються йти у наступ та саботують накази. Тисячі російських фашистів-добровольців, які пішли воювати у перші пів року війни і на яких тримаються атаки росіян, закінчуються.
Крім того, росіяни повністю провалили підготовку до зимової війни. Постачання слабке та непропорційне. Одна з головних причин, чому росіяни вирішили втекти з Херсона, — постачання. Але йдеться не лише про артилерійські снаряди, а й про наближення зими. Росіяни повністю провалили постачання генераторів (і палива до них), теплого одягу, гарячої їжі, медикаментів, будівельних матеріалів для утеплення оборонних рубежів.
Ще один слабкий бік росіян: вони не вміють боротися малими підрозділами. Структура їхньої армії не здатна забезпечити, наприклад, розквартування військових у місті без казарм, коли військові повинні займати цивільну забудову, не пристосовану для великої кількості військових. Коли йдеться про прифронтові міста, позбавлені централізованого опалення та електропостачання, ситуація стає безвихідною. Все це призводить до неможливості утримання міст російською армією за умови знищення критичної інфраструктури та низької мотивації.
Та сама ситуація на луганському, кримському (маріупольському) та донецькому фронтах. Там, де ланки забезпечення вдалося приховати, росіянам вдається налагодити хаотичне постачання необхідного забезпечення у зимовий період.
Більшість же російських позицій потребує довгих шляхів постачання, тому що всі наближені до позицій великі склади навіть із найнеобхіднішим (їжа, снаряди, паливо) знищує українська реактивна артилерія.
Зима посилює виклики для Росії. І найкращим виходом для них буде відступ на частині напрямків, щоб виграти ще деякий час, поки Москва чекає на "чорні лебеді", які, як вони вважають, допоможуть змінити розклад сил. Про необхідність відступу на інших ділянках відверто говорять самі росіяни: утримувати широкий фронт узимку буде ще важче.
Прямо зараз росіяни відсувають війська з лівого берега Херсонської області в глиб окупованих територій на відстань, яка убезпечить їхні позиції від ракет HIMARS. Але якщо Дніпро дозволяє отримати буферну зону, яка захищатиме росіян від наступу ЗСУ, то у Запоріжжі та Луганській області ситуація для росіян стає критичною.
Зимова кампанія для ЗСУ має підстави стати не менш успішною, ніж попередні. Щосезону ЗСУ звільняють великі території з-під російської окупації. Великий досвід війни на Донбасі в зимовий період забезпечив військове керівництво та офіцерів необхідним досвідом, якого за високої мотивації та повноцінного забезпечення ресурсами вистачить на ефективні бойові дії в умовах, коли ворог повністю дезорієнтований.
На цьому тлі бунти мобілізованих у Росії стануть нормою. Росіяни підсвідомо розуміють, що взимку (і взагалі) в Україні на них чекає артилерійська м'ясорубка. HIMARS, які значною мірою задіювали на херсонському напрямі, тепер працюватимуть і на інших фронтах. Зокрема на тих, куди перекидають війська з-під Херсона.
Постачання снарядів Excalibur від союзників унеможливлюють прориви величезних колон російської військової техніки.
Отже, можливі атаки росіян з боку Криму та на Донбасі робитимуться з більшим розрахунком на живу силу. Отже, втрати росіян збільшуватимуться. На луганському напрямі росіяни перейшли до глухої оборони.
У Генштабі РФ також розуміють, що взимку до поранень, каліцтв і смертей від снарядів додадуться хвороби, які добиватимуть слабо забезпечені війська росіян. Відео з пораненим російським окупантом, але померлим від холоду, — красномовно передає ситуацію про те, що таке армія, яка погано забезпечена взимку і відрізана від поставок на великих дистанціях. Навіть якщо пораненого солдата ще можна врятувати, морози добиватимуть їх прямо на позиціях.
У Москві вже планують новий раунд масової мобілізації, щоб замінити сотні тисяч померлих в окопах. І, звичайно, Москва не збирається визнавати поразки та йти з України. Тому і для ЗСУ, і для всього українського народу зима буде також тяжкою. Адже ми йдемо в наступ. Ми звільняємо наші населені пункти. Ми зазнаємо втрат. Однак ми воюємо з армією, яка розуміє, що програла. Ми боремося зі слабко забезпеченою армією. Ми боремося з погано навченою армією. Тому ми маємо великі шанси, що зимова кампанія принесе нам багато хороших новин.
Але зима простою не буде. Ми маємо бути готові пройти цей складний виклик. І назавжди запам'ятати й передати наступним поколінням, хто такий росіянин і чому Бандера мав рацію. Зима близько.