Може бути тюрма. Що каже закон про ухилення від призову під час мобілізації
"Найбільш поширена в теперішній час ст. 336 КК України – ухиляння. Кримінальна відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації карається позбавленням волі на строк від 3 до 5 років". Коментар експерта.
З огляду на розповсюдження інформації про можливу ескалацію на фронті в перші місяці 2023 року в суспільстві знову заговорили про черговість мобілізацій, її порядок та відповідальність за порушення умов мобілізації.
Термін "мобілізація" закріплений в законі України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Там вказано, зокрема, що мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Указом президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року введено загальну відкриту мобілізацію. Наразі, мобілізацію продовжено до 19 лютого 2023 року.
Якщо починаючи з 24 лютого 2022 року особа не прибула самостійно до територіального центру комплектування (раніше військкомат) або порушила умови військового обліку, то вірогідно її не будуть одразу притягувати до відповідальності, а скоріше за все запропонують отримати один із різновидів повісток.
Повістки бувають кількох видів:
- повістка для уточнення даних — уточнення військово-облікових даних для оновлення інформації про склад сім’ї та стан здоров’я призовників, і військовозобов’язаних в першу чергу. Уточнюватися можуть також відомості про місце роботи тощо;
- повістка на медкомісію — ця повістка за підписом військового комісара зобов'язує призовника пройти медичне обстеження. В результаті обстеження видається документ з висновком військово-лікарської комісії про придатність чи непридатність до військової служби;
- повістка на призов до ЗСУ — вручення цієї повістки передбачає виклик до військового комісаріату для призову на строкову службу. Неявка за цією повісткою може спричинити відповідальність за ст. 335 Кримінального кодексу України (ухилення від строкової служби). Повістки для призову в армію, без попереднього виклику на медогляд, на практиці зустрічаються досить часто навіть у мирний час, однак медкомісія все одно проводиться обов’язково.
- повістка прибути на призовну дільницю. Це може бути повістка "з’явитися з речами", що не означає негайну відправку до війська, повістка "пропоную" та "наказую" чи мобілізаційний припис. Останній вручається військовозобов’язаному після проходження медкомісії, за умови визнання придатним до служби в армії, й зобов’язує громадянина з’явитися на призовний збірний пункт протягом 12-24 годин після оголошення мобілізації (загальної або часткової).
В подальшому, в разі ігнорування виклику за однією з вказаних повісткою, отриманою під розпис від уповноваженої на то особи, виникає відповідальність.
Треба розрізняти адміністративну відповідальність від кримінальної. Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил військового обліку. Зокрема, нез’явлення військовозобов’язаного, резервіста або призовника до територіального центру комплектування без поважних причин за викликом.
За цією ж статтею військовозобов’язаний або призовник несуть відповідальність за ухилення від подання до військового комісаріату відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, навіть якщо це вчинено ними з метою ухилення в майбутньому від призову на військову службу.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, наприклад:
- нез’явлення за викликом до територіального центру комплектування для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час;
- ненадання в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортних засобів та інше майно, власниками яких вони є, Збройним силам України, іншим військовим формуванням з наступним відшкодуванням Державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Відповідальність посадових осіб підприємств, установ, організацій наступає за невиконання покладених на них обов’язків, передбачених ст. 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Також слід пам’ятати про статтю 211 КУпАП, оскільки за зіпсування або недбале зберігання призовниками, військовозобов’язаними і резервістами військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов’язаних), яке спричинило їх втрату, теж передбачено відповідальність.
Інша ситуація з кримінальною відповідальністю у сфері забезпечення призову та мобілізації.
- Стаття 336 КК України — ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;
- Стаття 336-1 КК України — ухилення від проходження служби цивільного захисту в особливий період чи у разі проведення цільової мобілізації;
- Стаття 337 КК України — ухилення від військового обліку або навчальних (спеціальних) зборів.
Найбільш поширена в теперішній час ст. 336 КК України – ухилення. Кримінальна відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.
Згідно із законом, вона поширюється на військово зобов’язану людину, яка, будучи належним чином повідомленою у встановленому законом порядку про обов’язок явки на загальну мобілізацію, до призовної дільниці певного центру комплектування та соціальної підтримки, ухилилась від призову на військову службу під час мобілізації.
Для кваліфікації дій особи за ст. 366 КК України слід встановити дійсний умисел та мету саме на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації та протиправну відмову від проходження військово-лікарської комісії.
Судова практика доволі швидко сформувалась в цій площині та вже налічує десятки вироків про притягнення до відповідальності винних осіб. Найчастіше — винна особа йде на угоду з прокурором, після чого їй узгоджують покарання у вигляді іспитового строку, тобто покарання з випробовуванням.
У такому випадку суд звільняє засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на винного, звільненого від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.