Новое немецкое чудо. Как Германия полностью отказалась от газа, нефти и угля из России

Коли минулого березня почали обговорювати санкції проти держави-агресора, ми звертали увагу на те, що головне джерело доходів Росії для фінансування війни — це енергоносії. І що санкції проти них стануть найчутливішими. Але багато наших друзів заперечували, мовляв, це знищить європейський бізнес, що на скорочення залежності від російських енергоносіїв піде щонайменше п'ять, а то й більше років, що зараз альтернативи їм немає і таке інше. Цей міф створювався і підживлювався роками.

Уявіть картину. Німеччина. Перша економіка Європи, четверта — у світі, з ВВП понад 4 трлн доларів.

За кілька місяців після початку широкомасштабного російського вторгнення віце-канцлер Німеччини Роберт Габек прогнозував: "ФРН до середини 2024 року могла б стати майже повністю незалежною від російського газу". Про інші енергоносії він навіть не заїкнувся.

Насправді для відмови від усіх видів палива з Росії Німеччини вистачило десять місяців. Так, з 31 серпня 2022 року Німеччина живе без російського газу, з 10 серпня — без вугілля, з 5 грудня — без морської нафти, а з 1 січня 2023 року — без трубопровідної нафти (остаточно зупинено імпорт із нафтопроводу "Дружба", через який за півстоліття на НПЗ колишньої східної Німеччини прокачали понад 1 млрд тонн нафти).

У чому секрет цього "нового німецького дива"? У тому, що в рекордні терміни побудовано та під'єднано до газотранспортної системи перший у країні ЗПГ-термінал у Вільгельмсгафені (у планах профінансувати з бюджету ще чотири термінали). Ухвалено спеціальний закон, спрямований на максимальне прискорення будівництва ЗПГ-терміналів та отримання дозвільних документів (раніше регулятор розглядав заявки дуже довго). У результаті до кінця цієї зими Німеччина отримуватиме газ вже з 3-х терміналів (ще одного державного та одного приватного), а наступного сезону їх буде шість загальною потужністю 30 млрд кубометрів.

Збільшено до технічного максимуму постачання трубопроводом з Норвегії, нарощено обсяги імпорту газу через ЗПГ-термінали, розташовані в Нідерландах, Бельгії та Франції. Влітку та восени Німеччина практично повністю заповнила підземні сховища газу, а у грудні, коли дозволяла температура, їх продовжували поповнювати блакитним паливом. У результаті їхня наповненість — 91%, до середини весни, до кінця опалювального сезону, буде історично рекордні 65% (торік на цей час було менш як 30%), і це вже добрий запас під наступний опалювальний сезон.

Це вдалося зробити, зокрема, через взяття під контроль держави компаній Uniper і вже колишньої Gazprom Germania, які своїми штучними іграми на газовому ринку розкручували маховик шаленого зростання цін на блакитне паливо. Для скорочення споживання газу цієї зими на 3,5 місяці продовжили термін експлуатації атомних електростанцій, які мали зупинити 31 грудня 2022 року. Тимчасово перенесли терміни відмови від вугільної генерації, під'єднали до мереж виведені в резерв та частково законсервовані ТЕС, забезпечили їх необхідними обсягами вугілля місцевого та імпортного походження.

Для зміни джерел постачання нафти німецьким НПЗ виділено понад 1 млрд євро державних інвестицій. Де тільки було можливо, перевели підприємства, які використовували газ як паливо для заводських електростанцій, виробництва електроенергії та тепла для технологічних процесів, на альтернативні енергоносії — вугілля та нафтопродукти.

І нарешті організували загальнонаціональну кампанію з економії енергоносіїв. Притаманна і пересічним німцям, і німецькому бізнесу фантастична самодисципліна та висока організованість дозволили лише у серпні — листопаді минулого року скоротити споживання газу у побуті та виробництві на 25%. У підсумку — лише 10 місяців, і прощай тотальна залежність Німеччини від російських енергоносіїв. Приклад для інших, гідний наслідування та поширення.