Китай нам не друг: чому Сі Цзіньпін не дзвонить Володимиру Зеленському
"Не слід хвилюватися, що Сі не дзвонить. Від цього дзвінка користі не було б ніякої. Тільки час витрачати. Від візиту Орландо Блума набагато більше користі". Думка.
По-перше, тому що Китай нам не друг. Китай у протистоянні зі США цінує Росію як свого політичного союзника та цінний сировинний придаток. Тому не демонструватиме підтримки України. Росія каже, що в Україні воює з колективним Заходом. А Китай протистоїть йому насправді. Принаймні в США. А саме США більше допомагають нам у протистоянні з Росією.
По-друге, тому що з Китаєм магія Зеленського не працює. Зеленський говорить не з політиками. Зеленський добре заходить суспільству. Він дуже популярний на Заході. Завдяки тому, що віддзеркалює героїчний образ українського народу. Є уособленням українства для середньостатистичного німця чи канадця. Але також тому, що він відповідає запиту на контрелітність, який зараз дуже поширений на Заході через зростання нерівності, економічної нерівності, що фіксується в останні десятиліття.
І саме через підтримку суспільства політики вже не мають вибору. Тому що політики роблять те, чого хоче суспільство. А в Китаї суспільство не має вибору. Що скаже товариш Сі, те й буде. Суспільство робить те, що хоче диктатор.
Тому навіть якби Сі приїхав, зателефонував, вийшов на зв'язок за допомогою зуму чи відправив SMS, це нічого не змінило б. Та сама проблема з Індією, до речі. Де останніми роками активно йде автократизація країни, і Моді перетворюється на авторитарного керівника, який закриває незалежну пресу, відправляє до в'язниці свого найближчого супротивника, а найбільшим олігархом стає його друг. Наближаючи країну до індійського варіанту фашизму, про що зараз б'є на сполох західна преса.
Тому Китай та Індія нам не друзі. Як держави. Тому що наша війна з Росією — це війна за цінності. І ми не отримаємо підтримки від урядів, які сповідують зовсім інші цінності. Або не сповідують жодних.
Вони не можуть стати прямо на бік Росії. Тому що їм потрібні ринки Європи та США. І вони знають, що цього їм не подарують західні уряди, бо такого не вибачать західні суспільства. Але вони намагатимуться співпрацювати з Росією, щоб максимізувати свій прибуток. Тому що для диктаторів, як і для депутатів ОПЗЖ, всіх цих міцних господарників, ніколи не буває цінностей, є тільки інтереси. Власні інтереси. Тому всі Шуфричі та Суркіси завжди так легко знаходили спільну мову між собою в українському парламенті. Бо жодні ідеологічні "дурості" їм не заважали.
А візит чи підтримка України в інший спосіб цим інтересам заважає. Бо важче буде мати вигоду від слабкої Росії. Важко буде отримувати сировину зі знижками. Не кажучи вже про те, що інша позиція дозволяє як Індії, так і Китаю претендувати на роль лідерів іншого світу. Глобального Півдня. Світу скривджених країн, де рівень життя нижчий, ніж на колективному Заході. Але де рівень життя й економічна міць значно зросли за останні 40–50 років, і вони хочуть зайняти велику роль у світі.
Парадокс полягає в тому, що рівень життя Глобального Півдня різко зріс завдяки глобалізації, яку впроваджували та забезпечували США. Що не заважає більшості на цьому Глобальному Півдні не любити США. Отже, і не підтримувати тих, кого підтримує США. Тобто нас.
Тому не слід хвилюватися, що Сі не дзвонить. Від цього дзвінка користі не було б ніякої. Лише час витрачати. Від візиту Орландо Блума набагато більше користі.