9 травня у Росії. Атмосфера страху, неминучої поразки та відсутності майбутнього

Погляньмо на факти.

• По-перше, російська держава втягнула свій народ у страшну велику війну на довгі роки, причому втягнула як агресора і ґвалтівника, тобто в заздалегідь програшну позицію. Розрахунок був провести швидку поліцейську операцію, де за тиждень Кремль мав повністю підпорядкувати собі Україну. Що зрештою? М'ясорубка для сотень тисяч російських громадян, деградація економіки для мільйонів, політична ізоляція та репутація агресорів-ґвалтівників – на кілька поколінь уперед.
• По-друге, російська держава гостро впереживає почуття незахищеності. Чого боїться Путін та його оточення? Ліквідації. Що їх луснуть, як США луснули іранського генерала Касема Сулеймані, високопоставлену та важливу постать режиму аятол. Вони бачать, як ліквідації в Росії йдуть по наростаючій: спочатку це пропагандисти та колаборанти-зрадники, потім безпосередньо люди сучасної російської культури та командири. Не треба бути провидцем, щоб не розуміти, що рівень значущості цілей неухильно зростатиме.
• По-третє, Росія яскраво показала, що вона не більше ніж прохідний двір. Щодня на її території потяги сходять із рейок, вибухають нафтобази, горять склади, злітають у повітря підприємства та адміністративні будівлі. Апофеоз безладності та невміння у держбілдинг та держбезпеку – це удари невідомих дронів по Кремлю. Абсолютно не має значення, хто це зробив, важливим є сам факт уразливості та удару в саме серце імперії.
• По-четверте, росіяни розуміють, що вони не мають майбутнього. Весь світ запам'ятає їх як агресорів, ґвалтівників та дітовбивць. І здавалося б, ну і що, нехай… але росіяни розуміють, що такими сприйматимуть і їхніх дітей, а можливо, і онуків. Єдина альтернатива, щоб пройти моральне очищення, — це розгром, деконструкція Росії та самого розуміння російського світу та російської культури. Чи багато хто піде на таке добровільно? Ні, лише одиниці.

А це означає, що на Росію безперечно чекає процес перевиховання, викорінення рашизму, розбирання російської імперії на частини, роззброєння, довгі десятиліття публічного самобичування та виплати репарацій Україні. У Росії це чудово розуміють, саме тому там наростає атмосфера страху — неминуче прийдешнє, якщо воно не обіцяє нічого доброго, завжди лякає.

Хороша ж для українців новина в цьому всьому полягає в тому, що той, хто перебуває у страху, неодмінно припускається все більше помилок. Це, безперечно, добре і дуже важливо.