Україна – замість Росії. Чому наша країна має стати новим лідером пострадянського простору
Після війни Україна відкриє унікальну можливість стати лідером пострадянського простору, переконаний політолог Ігор Попов.
Війна Росії проти України остаточно завершить процес розпаду СРСР. Про СНД, створений на уламках імперії у Біловезькій Пущі, вже ніхто і не згадує. Всі спроби організації нових безпекових та економічних союзів з провідною роллю Російської Федерації тепер будуть загальмовані у зв’язку з відсутністю довіри до самої РФ.
Україна вибудовує нові союзи з країнами Заходу, перш за все з найближчими сусідами. У Люблінському трикутнику з’являються нові виміри і платформи. Проте, необхідні також постійно діючі формати співпраці і зі східними сусідами. На сьогодні співробітництво з країнами Кавказу та Центральної Азії відбувається переважно у вигляді двосторонніх контактів, або на майданчиках ОБСЄ. Відроджувати ГУАМ зараз не дуже актуально.
Позиція пострадянських країн під час війни була переважно нейтральною. Водночас, спроби Кремля втягнути у війну інші країни через механізми ОДКБ не були вдалими, попри тиск чи обіцянки. Окремі країни частково долучилися до сірого експорту підсанкційних товарів, проте ці схеми були відстежені українськими і партнерськими спецслужбами, і в багатьох випадках припинені. У голосуваннях щодо війни в Україні на Генасамблеї ООН країни Центральної Азії переважно утримувалися, але не підтримували російську позицію. Це вже дає ґрунт для комунікації.
Що Україна може запропонувати цим країнам? Мабуть, перш за все стати хабом між ними та країнами ЄС. Україна отримала доступ на європейські ринки, і тому спільні підприємства або інвестиції у виробництво на території України можуть бути цікавими. Після відновлення авіасполучення українські аеропорти можуть повернути собі частину пасажиропотоку між цим регіоном та Європою. До українських університетів потрібно залучати більше студентів із цих країн, пропонувати їм подвійні дипломи з європейським визнанням.
Але, мабуть, головне – це можливості домовлятися про співпрацю, не озираючись на інтереси Росії. Саме про це нещодавно написав статтю А.Єрмак, стаття вийшла кількома мовами у виданнях Туреччини, Азербайджану та Узбекистану. Меседжі були поставлені правильно, тому що російська пропаганда у відповідь розмістила десятки статей з емоційною критикою українських пропозицій. А речниця російського МЗС М.Захарова випустила окрему довгу заяву із спростуваннями кожної тези. Навіть на постачання британських ракет реакція російської пропаганди і дипломатії була більш стриманою.
Без України, без позицій на Кавказі та без опікунства над країнами Центральної Азії РФ не буде імперією, і там це чудово розуміють. На першому етапі горизонтальна співпраця може бути м’якою і стосуватися питань транспортних коридорів, енергетики чи інфраструктурної відбудови. Очевидно, що сусідні з Китаєм країни будуть брати участь і у китайських проєктах, а Туркменістан послідовно дотримується військового нейтралітету. На Південному Кавказі активно працюють Туреччина та Іран. Проте, Україні є що запропонувати зі свого боку, і комунікацію потрібно і надалі посилювати. Що ж стосується візиту президентів на парад до Москви – наш МЗС дав чітку оцінку, але ми ж насправді розуміємо, хто попросив, навіщо і що візит цей був максимально коротким, і в дечому навіть прощальним.