ЗСУ знецінили російський військпром. Як війна в Україні змінює ситуацію на ринку озброєнь
У реальних військових умовах російське озброєння довело свою другорядність. Військовий експерт Олексій Копитько розмірковує про те, як унаслідок цього Росія втрачає позиції на світовому ринку зброї.
Провальні результати обстрілів Києва росіянами, напевно, дуже порадували людей ще в одному місті. У Пекіні.
Зброя – це інструмент (гео)політичного впливу. Не менш ефективний за гроші.
Менше російської зброї — менше російського впливу.
Недарма СРСР засівав своєю зброєю країни соцтабори та тих, хто "не приєднався" для зміцнення "дружби та співробітництва". Азія, Африка, Південна та Латинська Америка були (і залишилися) полем інтенсивної конкуренції виробників зброї.
Росія намагалася максимально зберегти цей інструментарій, забезпечивши модернізацію, сервіс та боєприпаси для техніки радянського виробництва, поступово розбавивши її російською.
Оскільки випадків наочного зіткнення високотехнологічної (пост)радянської зброї із західною було не так багато, зберігалася певна недомовленість щодо ефективності. Тому що виставки та навчання — це одне, а війна все дуже чітко виявляє.
Українська армія все наочно показала: російські аналоги не витримують конкуренції.
Росія, як постачальник широкої лінійки інструментів, підірвала свій авторитет. Це не технічний та не економічний — це насамперед політичний провал. Вона де-факто вибуває з вищої ліги і стає поруч із парою десятків інших країн.
Залишки високотехнологічної (тобто дорогої) російської зброї навіть після закінчення війни продаватимуться на ринку, що звужується.
А в ніші порівняно нескладних, невибагливих та недорогих озброєнь, які є основним інструментом у діалозі з небагатими країнами, буде конкуренція з тим самим Китаєм.
Це не означає, що Росія завтра рухне в цій сфері. Росіяни також навчаються на війні, як і ми. Російський РЕБ/РЕР, дрони та баражуючі боєприпаси, бронетехніка — все також тестується в бою, як і з нашого боку.
Інтерес до цієї продукції із боку третіх країн буде. Але товариша Лаврова прийматимуть не так привітно. Бо тепер у нього не так багато смачного на руці.
Плюс санкції, через які можливі форс-мажори. Плюс питання, а чи зможе Москва гарантувати постачання, коли їй самій треба.
Стрімкий рух у бік Північної Кореї.
Забезпечувати лояльність/нейтралітет "союзників" буде складніше та дорожче.