Розділи
Матеріали

Тарифне безумство. Чому не можна вирішувати проблеми комунального господарства України за рахунок споживачів

Підвищення тарифів жодним чином не сприяє поліпшенню стану комунального господарства, переконаний експерт із ЖКГ Олег Попенко. І доводить це на прикладі інших країн.

Фото: УНІАН | Позиція населення в тарифному питанні зрозуміла і стабільна

Пішла чергова хвиля постів і статей у соціальних мережах, на сайтах (вочевидь, дали грант, інакше писати таку нісенітницю за безплатно мало хто буде) про необхідність підвищення тарифів, до того ж не тільки на послуги водоканалів, а й на електроенергію і газ.

При цьому почали тягнути в ефір заїжджені тези про те, що підвищення тарифів на газ сприятиме енергоефективності, і люди масово утеплюватимуть будинки, а якщо підняти тарифи на електроенергію, то почнуть замінювати техніку на сучаснішу, класу А++, яка менше споживає електроенергії.

Я ще раз повторюю, це так не працює, і немає в історії модернізації більшості країн такого досвіду.

І спеціально повторю, те, що я багато разів писав і в блогах, і тут у ФБ, модель модернізації комунального господарства має вигляд майже завжди в нормальній країні: спочатку зниження витрат за рахунок управлінських рішень і модернізації, потім підвищення тарифів. Я з прикладами.

1. Франція кінець 50-60 років

Спочатку було проведено термомодернізацію житлового фонду, зокрема і приватного (за рахунок кредитів з 1-2% ставка і частковим погашенням з муніципальних бюджетів), після були підняті тарифи на тепло. За рахунок модернізації знижено споживання тепла, і підвищення вартості гКа ніяк не вплинуло на загальний платіж.

2. Велика Британія 70-ті роки

Реформа водоканалів відбулася в кілька етапів. Спочатку їх забрали в держвласність, об'єднали у великі (водоканал до 100 000 абонентів збитковий апріорі), провели модернізацію коштом позикових і бюджетних грошей, і після цього знову продали через приватизацію, але набагато дорожче. І тільки після цього підняли тарифи. Скоротивши при цьому витрати на 1 м.куб. послуги, споживач не відчув на собі підняття суми платежу в платіжці.

3. Німеччина 80 роки

Переробка ТПВ

Зіткнувшись із проблемою перероблення ТПВ і реальною собівартістю, яку не покривали тарифи на вивезення та перероблення, у Німеччині спочатку розробили закон про дуальну систему, згідно з яким поклали частину витрат на монополістів (до речі, наразі бюджет ДС 2020 року 1 млрд €), ще частину витрат узяли на себе ОМС, і тільки після всього цього, коли запрацювала вся система, вони підняли тарифи на вивезення ТПВ, але це не позначилося на сумі платіжки...

Комуналка висить на українському населенні тяжким тягарем

Тобто в нормальних країнах не перекладають на споживача всі витрати, а намагаються компенсувати частину цих витрат, і не через субсидії, а через державні програми, як у Колумбії, наприклад.

Коли в Колумбії була енергетична криза, і перед тим як піднімати тарифи на електроенергію, держава розробила програму заміни холодильників, тому що в домогосподарствах він найбільш енергоємний.

Банки кредитували під 2-3% купівлю нових холодильників, 25% вартості компенсували з бюджету (там дуже бідний споживач). У домогосподарствах знижувалося споживання електроенергії, і тільки після цього піднімали тарифи, але це не позначалося на сумі платежу.

Так само модернізували багатоквартирний житловий фонд у Польщі в 2000 роках. Спочатку в будинках встановили ІТП за держпрограмою, знизили споживання тепла на 20-40 %, а тільки після цього підняли тарифи.

А в Україні бездумне підняття тарифів останніми роками, без нормальної тарифної політики, призвело до величезної заборгованості за комуналку і сум субсидій, і більше нічого. Досвід останніх 8-9 років у приклад.

Джерело