Бідність та повоєнне життя. Як Україні отримати 150 мільярдів доларів для відновлення і розвитку
За відновлення України, звісно, здебільшого заплатить агресор. Але частково доведеться витрачатися і самiй Українi. Економічний експерт Кирило Криволап перераховує, що нам потрібно зробити, аби подужати таке завдання
Топтема найближчого десятиліття разом із темою відновлення України – інвестиції. Ми не подужаємо відновлення та модернізацію країни без приватного капіталу. Тож кажемо "відновлення", але розуміємо — "інвестиції".
Вартість відновлення України до кінця війни може зрости до $500 млрд. Очевидно, що значна частина збитків має бути компенсована за рахунок агресора, але, за нашою оцінкою, не менше 150 млрд у найближчі 10 років має бути мобілізовано у вигляді інвестицій приватного сектору. Велике питання — а завдяки чому? Чому у конкуренції за капітал, ринки та трудові ресурси інвестори, зокрема внутрішні, мають обирати Україну?
Україна за понад 30 років незалежності змогла накопичити тільки близько 50 млрд дол. іноземних інвестицій. За той же час Польщі вдалося закумулювати понад 250 млрд дол. інвестицій, тобто у 5 разів більше.
Створенню сприятливого інвестиційного клімату в Україні після перемоги все ще заважатимуть одразу кілька проблемних моментів, зокрема, недостатній рівень захисту прав власності, недосконала податкова політика, обмеження на рух капіталу, проблеми із верховенством права тощо. Або ми це змінимо разом.
У топ 30 країн за Індексом захисту прав власності немає країн із низьким рівнем доходів. У 2022 р. лише 23 країни світу мали дуже надійну систему захисту прав власності. В них живе лише 11.8% населення Землі, але вони виробляють понад 53% світового ВВП. Україна при цьому займає за цим Індексом 105 місце у світі. І так, податки, їх стягнення — це теж про захист прав власності.
Також (важливо — за даними 2020 року!) ми були на 5 місці серед країн з рейтингу "Податкового пекла" — Tax Hells. Цей рейтинг не скільки про самі ставки податків, скільки про мікс інфляції, корупції, ставок, якості держуправління, рівня державного боргу, передбачуваності регуляторного поля тощо.
Маємо, хоч і тимчасові, але проблеми зі свободою руху капіталу. Сьогодні за Індексом фінансової відкритості Україна займає одне з останніх місць, на рівні з Сирією чи Венесуелою.
Уряд вже працює над цими проблемами. Але це лише початок шляху.