Тиждень без Чорного моря. Чи потрібен нам багатостраждальний зерновий коридор
Минув тиждень відтоді, як зернова угода наказала довго жити. Оглядачка Анна Ковальчук підбиває перші підсумки життя без цієї угоди, ілюструючи її потрібність для України
Українське зерно, безумовно, потребує зернового коридору
Тиждень, як живемо без Зернового коридору.
Брехати не буду — погано живемо.
Ви не питали, але я напишу, що принижувати значення Стамбульської угоди, яка поламалася, — це психологічно зрозуміла, але недалекоглядна тактика.
На рідкість базове "зелений виноград".
З Туреччиною у нас — дружба, але не до такої міри, щоб вона охороняла кораблі в Чорному морі
Фото: Офіс президента
Коридор потрібен. Навіть з урахуванням просідання врожаю і відповідно обсягів експорту в поточному сезоні він не зайвий, настільки не зайвий, що компанії вивчають способи вантажити харч не з терміналів (легка мета), а з мобільних вертких приблуд. Ефективність при такому способі відчутно падає, зате Калібр не влучить.
Дві третини експорту в минулому сезоні пішли саме морем, і це при блокуванні портів у липні-серпні. Які ще аргументи потрібні.
Припущення, що хитрий прагматичний Главтурок зараз раптово безпосередньо впишеться в конфлікт і дасть кораблі для захисту чужого зерна, робить більше честі прекраснодушності людини, яка висловлює цю думку, ніж її інтелекту.
Реджеп — не Амазон. Здається, нам уже десь щось подібне говорили, але зрозуміли не всі і перебувають у приємній ілюзії, що їм усі винні.
Причини для розриву Угоди надумані й нікчемні. Ущемлений, всіма скривджений підсанкційний сусід минулого сезону продав 60 млн тонн зерна на рекордні 41 млрд дол. Частина цих грошей по праву наша, оскільки продавали і пиж...не в Україні. Ми по коридору продали на 9 ярдів.
Напрямок експорту ніколи не був предметом домовленості. За буквою ми можемо вантажити хоч на Марс, Африці від цього ніякої шкоди. Ринки так прямолінійно не працюють, глобальна пропозиція — це плавильний котел, менше українського зерна — вища ціна, і пофіг, куди воно пішло.
Парадоксально, але проблема коридору — зокрема в тому, що ми занадто хвацько з ним щонайменше на старті справлялися. Ну, ми такі, тільки дай волю, нам палець — ми по лікоть у хорошому сенсі, європейські фермери підтвердять. Наче ми винні, що вміємо в бізнес.
Санкції працюють, недарма ВТБ продав свою частку в зернотрейдері "Деметра холдинг" державному інвестфонду Оману, "щоб не заважати діяльності".
Біржові спокійні, як удав, ціни вірять, що український експорт продовжиться. Нам би їхню впевненість.