Заборона на виїзд — 3 роки. Чому чоловіки і далi мають залишатися в Україні
"Одним махом відкрити кордони, як це було до 24.02.22 — це означає втратити плюс мільйон. Зараз за кордоном близько 7 млн людей, повернеться половина. Всі ті, хто пише про комплексні заходи по поверненню — лукавлять. Ніяких реальних комплексних заходів нема і не буде". Ця спірна думка керівника Інституту майбутнього наразі активно обговорюється в українському суспільстві.
Саме в ці дні, чотири роки тому я закінчив своє перше Camino з Порто до Сантьяго (9 переходів, 280 км). А два роки тому саме в ці дні я проїхав велосипедом по Бессарабії з Білгорода до Болграда.
Інколи я думаю, а що б я хотів зробити після війни і, чесно, найбільше хочу пройти так званою дорогою святого Вінсента (це крайній захід Португалії вздовж океану до крайньої південно-західної точки Європи, до мису святого Вінсента).
Але є одне "але". Я впевнений, що навіть після війни потрібно продовжити заборону виїзду чоловікам за кордон ще, як мінімум, на 3 роки. Інакше ми просто не збережемося як нація.
P.S. Окремо хочу наголосити: чи мають бути законні способи виїзду (на лікування, в тому числі ПТСР, для військових, особливо тих, які пройшли бойові дії, повинні мати право на відпустку за кордоном, відрядження і т.д)? Звичайно, так. І це має бути чітко прописано в законодавстві. Але одним махом відкрити кордони, як це було до 24.02.22 — це означає втратити плюс мільйон. Зараз за кордоном близько 7 млн людей, повернеться половина. Всі ті, хто пише про комплексні заходи по поверненню — лукавлять. Ніяких реальних комплексних заходів нема і не буде. На жаль.