Міграція – не завжди зло. Чому Україні час вчитися жити за правилами нормального світу
Міграція — саме собою непогано, це закон сучасного світу, і її не треба боятися, пише банкір Олександр Деркач. Просто треба розуміти, що без створення робочих місць до України ніхто не приїде.
Багато зараз різних дискусій на тему "що буде після перемоги". Одна з них про долю наших біженців. Чи повернуться вони. Це добре, що така дискусія є. Погано, що вона йде якось трохи по-дебільному, вибачаюсь. Не з того кінця. Одні пишуть, народ розсобачився там на віденських кавах і круасанах і вже ніколи ніколи. Тільки якщо президента поміняти і суддів. Інші, що треба зарплату дати "як у Європі", а краще, ще більшу. І тоді вони подумають. Деякі взагалі за те, щоб нікого більше не випускати. Хай тут сидять.
Що хотів сказати щодо цього. Міграція — не завжди зло. Уявімо сьогодні ситуацію, що ті наші люди, які виїхали за кордон, тиняються вулицями без роботи і грошей. Уявили? Ба більше, у всьому світі трудова міграція — це абсолютно нормальний процес. А в Євросоюзі вона взагалі розглядається як основне надбання. Тому сьогодні за кордоном працюють майже 15% румун, 12% литовців, 11% португальців і латвійців тощо. Ми любимо рівнятись з Польщею. За кордоном працює 2.5 млн поляків. Це по "нових" країнах. А що по "старих". В Німеччині працює 600 тис. італійців, в Іспанії 300 тис. британців, в Австрії 200 тис. німців і тд.
Головна проблема — не президент(бо вона в нас була при всіх президентах), не правосуддя, не ментальність, і не черстві круасани на зупинці 62-го автобуса. А в тому, що в нас вже до війни не вистачало 3 млн робочих місць. І відповідно, 3 млн виїхало з країни на заробітки. А зараз не вистачає, мабуть мільйонів 5-6. Може й більше. І реально говорити про повернення людей, і пропонувати це повернення, можна буде тільки після того, і у міру того, як для них будуть створюватись робочі місця. І це головне питання. На яке нема відповіді. Бо можна їздити по конференціях "відбудови" і радісно декларувати з трибун про 900 млрд приватних інвестицій і трильйон ВВП через 10 років після війни. Тільки де і ким все це буде вироблятись, і хто все це буде купувати. Про це треба думати. А не про те, як "загнати" людей назад.