Україні не потрібна сильна рука. Соцопитування до Дня незалежності показує прагнення свободи та демократії
Трохи дивно, але попри важкі часи, українці зберігають оптимізм, любов до країни та віру у майбутнє. Такими є результати свіжого соціологічного опитування, які аналізує економіст Юрій Гайдай
Свіже дослідження групи "Рейтинг" про цінності і сприйняття патріотизму показує цікаву, місцями несподівану картину. Виділю те, за що око зачепилося.
Про майбутнє
Результуюча відповідь за шкалою застій-розвиток — у зоні розвитку, серед усіх груп і категорій. Але не проривний розвиток, поміркований.
Ті, хто залишилися — більші оптимісти за біженців. Жінки — відчутно оптимістичніші за чоловіків. Старші — оптимістичніші за молодь. Трохи дивно, бо, якщо побудувати перетин цих категорій, то найбільші оптимісти зараз — умовні стереотипні "бабусі на лавочках". Коли таке було?)
Дуже цікаве накладення відповіді про очікування щодо застою-розвитку на відповіді про підтримку економічних політик.
Бо воно вказує на те, що ліберальні демократи істотно оптимістичніші за патерналістів — ті, хто вважають, що Україну очікує розвиток, значно більше хочуть більше демократії, а не "сильної руки", та вважають, що людина відповідальна за підвищення своїх доходів, а не держава.
Тішить, що серед усіх опитаних є вирішальна перевага на користь свободи ЗМІ, демократії та вільного ринку. Тішить, що уже всього третина населення різко не підтримує одностаттеві шлюби. Засмучує, що близько половини досі проти продажу землі іноземцям, але під час війни це зрозуміло — відчуття небезпеки тисне на сприйняття.
Молодь (18-35)
Відчуває помітно більше страху і суму, думаючи про Україну. Молодь істотно менше вважає патріотизмом "залишатися в Україні під час війни" (23%), натомість більше за групу 51+ вважає патріотизмом вести бізнес чи працювати в України.
Тішить, що молодь практично вдвічі більше за старших вважає патріотизмом "займатися громадською діяльністю" (21%) — при тому, що цей пункт іде окремо від волонтерства, тобто це саме про громадську діяльність.
Істотно більше за старших молодь вважає патріотизмом служити на фронті і цікавитися історією України.
Ставлення до ВПО і тих, хто в окупації
Понад 70% українців ставляться тепло, і ще 20% — нейтрально до ВПО та мешканців тимчасово окупованого Півдня. Лише пара відсотків — холодно.
До мешканців окупованого Криму тепло ставляться 27%, ще 42% — нейтрально.
А от до мешканців ЛНР/ДНР тепло ставляться хіба 11% українців, ще 29% — нейтрально. Негативу тут значно, значно більше. Цікаво, в чому різниця із Кримом? Татари?
Ставлення до тих, хто виїхав за кордон
Суспільство позитивно ставиться до жінок з дітьми, студентів та старших людей, що виїхали.
Нейтрально — до жінок без дітей, чоловіків призивного віку з дітьми, що виїхали, і чоловіків призовного віку в Україні, але не на фронті.
І дуже негативно до чоловіків без дітей, які виїхали за кордон.
При цьому молодь має менше негативу до всіх цих категорій.
Тут цікаво — як я писав вище, молодь більше вважає патріотизмом служити в ЗСУ, але при цьому істотно менш негативно ставиться до тих, хто не служить.
Чоловіки та жінки, що не виїжджали, дають дуже близькі відповіді по ставленню до біженців.
Водночас серед тих, хто виїжджав, жінки значно негативніше за чоловіків ставляться до чоловіків без дітей за кордоном.
У запитанні про прояви патріотизму біженці дають значно більше ваги волонтерству, вивченню історії та споживанню українського, і не вважають патріотизмом залишатися в Україні.
Про мову
Кинулося в очі, що з 2018 року помітна певна стагнація, а з 2020 — навіть спад тих, хто розмовляв удома українською. Несподівано.
Звісно, вторгнення РФ у 2022 різко розвернуло цей тренд, зміна тектонічна.
Але при цьому частка тих, хто називав українську рідною, постійно зростала — з 57% у 2012 до 82% у 2023.
Цікаві також відповіді тих, хто розмовляє удома російською — їх патріотизм значно більш "економічний" — не вважаючи мову ознакою патріотизму, вони обирають "працювати та вести бізнес в Україні" та "купувати українські товари".
Також російськомовні істотно менше відчувають гордість за Україну (52% проти 77% серед україномовних), помітно більше суму (54% проти 43%) та сорому (10% проти 6%)
Інше
Відверто дивує, що серед усіх опитаних "служити на фронті" є лише третьою за згадуваністю ознакою патріотизму після "донатити і волонтерити" та "розмовляти українською".