Не посилати до біса Ілона Маска. Чому образа — найнеправильніший метод у політиці
В Україні широко поширена мода ображатися на всіх, хто чинить так, як нам не подобається. Але в політиці образа — дуже неправильний метод, який нічого, крім шкоди, не приносить, стверджує журналіст Вадим Денисенко
Навчитися не ображатися
Останніми днями мені часто задають схожі питання:
- Ілон Маск відключив старлінки і ми не змогли атакувати Севастополь, а ще Твітер знову дозволив працювати російським чиновникам. Може, нам послати Маска?
- В підсумковому комюніке "великої двадцятки" агресія Росії названа "війною в Україні". Чому ми так мʼяко обходимося з Китаєм та Індією?
- Генсек ООН готує послаблення для росіян в рамках зернової угоди. Може, нам варто послати к чорту ООН?
Образитися — це найпростіше, що можна зробити. Але образа — це шлях в нікуди. Або ще точніше — це шлях до поразки. Образитися можна лише тоді, коли ти знаєш, що поза ображеного дозволить тобі різко підняти ставки і виграти. В іншому випадку, образа дасть лише козирі ворогу і спростить життя союзникам (ви образилися, значить, ми вам не потрібні). Треба шукати інші варіанти виходу з ситуації, як би це складно не було.
Чорно-білий світ хороший в ретрофільмах, а життя має сотні відтінків білого та чорного (про кількість відтінків сірого навіть тяжко уявити). В моїй попередній книзі "Політики не брешуть" є окрема глава "Політики не ображаються". І там є приклад, який пояснює це правило. І цей приклад — Нельсон Мандела, який після двох десятиліть в тюрмі прийняв рішення не ображатися на білих задля того, щоб його країна розвивалася. І через два десятиліття після його смерті можемо бачити, наскільки він виявився розумнішим і проникливішим за свого сусіда — диктатора Зімбабве Роберта Мугабе.
Все це я веду до того, що нема простих відповідей на складні питання. А ми, особливо наша бульбашка в ФБ, кожен день веде срачі навколо пошуку найпримітивніших відповідей на складні питання. І відповідь на це — нові срачі. На жаль.