На фронті — 15% чоловіків. Чому не можна говорити про слабку залученість українців у війну
Аналітик Олексій Кущ звертає увагу на популярну в Україні тему низької залученості українського населення у війну. Насправді, стверджує він, воює навіть більше чоловіків призовного віку, ніж допустимо мобілізаційними нормами.
Про залученість у війну населення.
Часто стали траплятися публікації, мовляв, в Україні населення слабо інтегроване у війну, зокрема, у вигляді мобілізації.
Так ось, це твердження повністю спростовується елементарним знанням статистики.
До повномасштабної війни у нас було 16 млн осіб економічно активного населення віком 15-70 років за методологією МОП.
Тобто діапазон із 27 до 60 років — істотно менший, майже 13 млн.
Приблизно 2 млн із них — виїхали або опинилися на окупованих територіях.
Залишилося 6-7 млн чоловіків, з яких 1 млн мобілізували, тобто мобілізовано приблизно 15% з тих, кого можна призвати.
Вважається, що допустимий мобілізаційний резерв — 10% від чисельності чоловічого населення, і його в нас уже перевищено в півтора раза, що, до речі, впливає на можливість запуску тієї самої військової економіки (працювати банально нікому, особливо на великих підприємствах).
Можна, звісно, почати призивати з 17 років, як пропонує один депутат, запровадити обов'язкову мобілізацію для жінок або знизити медичні критерії до інвалідів, але демографія, на відміну від політології, наука точна.
Тому прошу шановних авторів не писати дурниці про низьку залученість населення України у війну.
Не варто робити висновки через заповнюваність київських ресторанів.
Ресторани ніколи не пустували під час світових воєн, ні в Берліні, ні в Нью-Йорку, ні в Токіо, ні в Лондоні.
Вони пустували лише в сталінській Москві, і то були винятки.
Але країна набагато ширша за столичні ресторани.