Причиной войны стала жажда выгоды от мира. Почему НАТО и Европа и США оказались не готовы к агрессии России
Закінчення "холодної війни" Захід помилково прийняв за кінець історії воєн, пише політолог Ярослав Романчук. Як наслідок — скорочення витрат на озброєння, що й підштовхнуло Росію до агресії.
Гонитва за дивідендом миру стала причиною війни.
Країни трансатлантичного партнерства з полегшенням зустріли розпад радянської тоталітарної системи. Імперія переможного марксизму/ленінізму виявилася колосом на глиняних ногах, але з ядерною зброєю і величезними запасами інструментів смерті. Багатьом здавалося, що настала епоха, коли можна радикально скоротити державні витрати на оборону, на армію та її технології. Припущення навіть багатьох країн НАТО були такими:
- великої "гарячої" війни ніколи більше не буде;
- тоталітаризм радянського образу зазнав нищівної історичної поразки. На цьому фундаменті неможливо відтворити аналогічну загрозу;
- Росія інтегруватиметься у світову економіку, орієнтуватиметься на гроші, а не агресію;
- Європейський Союз розширюватиме сферу миру і процвітання, а цьому режиму високі військові витрати не потрібні;
- настав кінець історії. Лібералізм переміг. End of story. We make love — not war.
Усі ці припущення виявилися хибними, фальшивими, помилковими. Життя пішло зовсім за іншою траєкторією. На жаль для світу, практично всі країни трансатлантичного партнерства вирішили отримати дивіденд миру, скоротивши витрати на оборону. Це не означало скорочення податків, держвидатків, а збільшення присутності Держави в економіці загалом, у соціальних секторах (освіта, охорона здоров'я) зокрема.
За останні 50 років у країнах G20 витрати на оборону, як % ВВП, скоротилися з 3,8% ВВП у середньому в 1970-ті до 2,4. Особливо істотним було скорочення військових витрат у США, з 6,0% у 1980 р. до 3,9% ВВП з початку 2000-х. В інших членах НАТО військові витрати скоротилися з 2,8% ВВП у 1980-х до 1,6% ВВП з початку 2000-х. Військові витрати Китаю в абсолютному вираженні стали другими за обсягом у світі, але як частка ВВП вони були близькі до середнього показника в країнах ОЕСР. Росія ж із середини 1990-х мала вищі військові витрати, які в останню декаду різко зросли.
У 2022 р. окремі країни ОЕСР збільшили військові витрати (Греція, Латвія, Литва, Фінляндія, Польща). Франція, Німеччина та Японія ухвалили програми зі збільшення військових витрат на 0,4 — 1% ВВП. Канада та Італія прийняли цільовий показник — військові витрати на рівні 2% ВВП, Британія — 2,5% ВВП. США та П. Корея, які мають найвищу частку військових витрат до ВВП, не планують її збільшувати.
Середня частка військового бюджету на інвестиції в обладнання — 20%, на персонал — 48%, на технічне обслуговування і військові товари одноразового використання (амуніція, ракети, снаряди) — 29%. R&D витрати у військовій сфері залишаються дуже низькими, за винятком США.
Російська війна в Україні стала справжнім шоком для країн ОЕСР/НАТО/ЄС. Усі ті науковці, аналітики, полісімейкери, а також вигодонабувачі відмови від адекватних військових витрат, грубо помилилися. Дивіденд миру призвів до створення сприятливих умов для відродження нацизму у виконанні, мабуть, найзлочиннішої мережевої організації в історії людства — НКВС/КДБ/ФСБ. Путін і його імперський спрут використав дивіденд миру для посилення себе і повернення до політики геноциду, шантажу, вбивства і тотальної брехні. Сьогодні саме час визнати, що ідеологи, вигодонабувачі політики détente стали співучасниками, партнерами, агентами або корисними ідіотами неонацизму Росії.
Подивіться, куди переключилася Держава після відмови від адекватних військових витрат. З'явилися 17 цілей сталого розвитку, порядок денний — "нульова емісія", біодиверсифікація, колективістські права (жінки, LGBTQIA2S+, афроамериканці, мешканці глобального Півдня, прекаріат etc., культура скасування/воукізму, як нова цензура і нав'язування почуття колективної провини). Такий порядок денний перезавантажив тоталітарного Левіафана і дозволив йому пустити щупальця в десятки країн із досить високим рівнем демократії та свободи. Як наслідок, ми маємо не тільки імпотентну глобальну систему безпеки, діряву систему міжнародного права та різке зростання торгового протекціонізму, посиленого валютними війнами, а й глибоку кризу демократії. А все тому, що група західних ідеалістів/утопістів з одного боку та циніків/прагматиків з іншого вирішили повірити тим, хто сховав за поняття "демократія", "лібералізм", "свобода" своє тоталітарне, нацистське, людиноненависницьке рило.
Короткострокові дивіденди миру, які отримали країни ОЕСР/НАТО/ЄС, у короткостроковій перспективі виявилися за підсумком пасткою. Дуже небезпечною і руйнівною. Ми вже платимо дуже високу ціну за стратегічну, світоглядну помилку щодо функціоналу Держави після розпаду Радянської імперії зла. Найвищу ціну платить Україна. Вона стала жертвою тих рішень, які прийняв Захід у середині 1990-х, коли в нас забрали ядерну зброю. Вона стала жертвою рашистських наративів і страшної інформаційної війни Росії. Саме час світові демократії та свободи прокинутися, струсити з себе рутину інерції, визнати свої помилки і разом з Україною перетворити російську імперію зла на прах історії.