Угорщина Україні — не приклад. Як Польща відстояла свою свободу, уникнувши нового російського рабства
Угорщина і Польща дають Україні два протилежні приклади життя після закінчення російського панування, пише економіст Ярослав Романчук. Угорці — досвід негативний, з відходом у нове рабство, поляки — позитивний, з курсом на свободу.
Дві країни Євросоюзу. Два світоглядні полюси
Дві країни Європи. Обидві випробували на собі залізний чобіт радянського солдата. Обидві були у Варшавському договорі. Обидві були не по-сталінськи, не по-брежнєвськи радянськими, з невеликими вкрапленнями ринкових витівок.
Наприкінці 1980-х обидві стали вільними від радянської диктатури. Перед обома відчинилися двері свободи та демократії. Угорщина навіть швидше за Польщу інтегрувалася у світову економіку, швидше залучала іноземні інвестиції.
Уже в першій половині 1990-х Угорщина і Польща обрали різний режим реформ. Угорщина зробила ставку на градуалізм, на "гуляшний" соціалізм із людським обличчям. Польща ж проповідувала, принаймні за часів Л. Бальцеровича, системні ринкові реформи.
Угорщина весь час загравала з Великою державою. Польща постійно хотіла її позбутися. Обидві країни стали членами НАТО і ЄС. Обидві країни декларували прихильність принципам свободи, демократії, верховенства права і добросусідства.
Політичні, культурні, економічні еліти країн обрали собі різних іноземних партнерів. Угорщина переформатувала, перезавантажила відносини з Росією. Трибуквені російські мережеві імперські структури (ФСБ, СЗР, ОЗУ) через Газпром, нафтових і фінансових баронів швидко порозумілися з угорськими політиками, бізнесменами і через них — із виробниками інформаційного контенту. Поступово Угорщина увійшла в орбіту своїх колишніх поневолювачів. Онуки тих, хто давив угорців танками 1956 року, "купили" онуків тих жертв в Угорщині, які боролися за свою свободу. Поступово рашистська імперія зла вигодувала всередині ЄС і НАТО свого троянського коня. Угорщина спочатку бавилася з Левіафаном, а потім непомітно потрапила в його чіпкі лапи.
Польща пішла іншим шляхом. Живі історичні рани від радянської, російської тиранії не були замотані бинтом підступних комерційних оборудок, хоча спроби були. Поляки не забули, не пробачили, тримали вухо гостро. Real politik вставляв палиці в колеса. Німецько-російські геополітичні, енергетичні кліщі швидко зміцнилися, у Польщу вчепилися, Євросоюз під себе підім'яли. Незважаючи на це, поляки себе відстояли. Орієнтири не втратили. Зі шляху свободи і курсу на Захід не збилися.
Польща гранично чітко і ясно бачить, хто агресор, а хто жертва, хто друг, а хто ворог. Тому поляки цілком підтримують Україну. Їм не потрібно пояснювати, що Україна бореться і за їхню свободу та незалежність. Незалежність від Імперії зла, від сил тоталітарного реваншу. Поляки однозначно за Америку. Вона впорається з соціалістичною пухлиною, одужає, щоб зміцнити фронт боротьби проти тоталітаризму, рашистського імперіалізму і хамасівського тероризму.
Тому за дрібними комерційними суперечками, розбіжностями, суперечками критично важливо не втрачати ціннісний орієнтир. Наша команда сил Добра — це Польща, Велика Британія, США, Канада, країни Балтії та Скандинавії. Цінуємо друзів, партнерів і союзників. А угорцям дуже навіть доречно нагадати їхню власну історію, а також довести інформацію про суть режиму Орбана. Дерашизація правдою і фактами замість прямих образ і нападок — тільки так глобальна команда Добра буде збільшуватися і зміцнюватися.