Проблеми Зеленського та драма України. Про що йдеться у резонансній статті Time
Насправді, резонансна стаття в Time — не стільки про сьогоднішні проблеми президента Зеленського, пише політолог Володимир Фесенко. Вона — про ту драму, яку переживає наша країна зараз, і як це сприймається керівництвом України.
Декілька зауважень щодо дискусії про резонансну статтю в журналі Тайм, в якій йдеться про нинішню ситуацію в Україні.
Сама стаття є дуже неоднозначною і суперечливою. Деякі тези, наприклад, про "наступ на Горлівку", викликають відвертий подив і, мабуть, є наслідком ефекту "зіпсованого телефону" в комунікаціях автора статті. Щодо тональності статті і коректності багатьох оцінок в ній теж є багато питань.
Але я не про саму статтю, а про дискусію навколо неї.
Якщо почитати відгуки на цю статтю, але не читати саму статтю, то може скластися враження, що різні коментатори читали різні тексти. Кожен коментатор знаходить в цій статті щось своє і реагує тільки на те, що йому сподобалось, чи не сподобалось. Реагують, зазвичай, емоційно, ніж раціонально. Можливо, це пов’язано з тим, що і сама стаття є доволі емоційною, драматична нота в ній є явно акцентованою.
Багато хто сприймає цю статтю через своє ставлення до Зеленського. Звідси і той парадокс, що її часто густо сприймають негативно і люди з команди Зеленського (наприклад, секретар РНБО Данілов), і деякі критики Президента України (цим не подобається певне співчуття автора статті Володимиру Зеленському в нинішній ситуації). Насправді, ця стаття — не стільки про сьогоднішні проблеми Президента Зеленського, а про ту драму, яку переживає наша країна зараз, і як це сприймається керівництвом України.
Критики Зеленського бачать в цій статті тільки тему корупції, яка, насправді, не є головною в цьому тексті. Сама стаття є більш різноманітною за змістом і проблематикою. Зокрема, в ній йдеться про драматичний вибір, який на нас швидко насувається: як нам воювати і діяти далі, якщо Збройним Силам України критично не вистачає ресурсів для більш ефективного ведення війни?
Найбільше мене здивувала теза, яку я чую і читаю навіть у деяких колег-політологів, що нібито ця стаття — це сигнал Україні з боку Заходу. Слухайте, не треба сприймати кожну статтю в західних ЗМІ як "сигнал Заходу". Це вже якійсь примітивний і неадекватний штамп. Сигнали Україні Захід (США, ЄС, G-7) посилає через заяви і конкретні дії своїх офіційних осіб, державних і міждержавних структур і через конкретні документи, які стосуються України, а не через статті в газетах і журналах.
Статті в західних виданнях — це не позиція Заходу, а швидше відображення різноманітних настроїв і оцінок, які зараз є на Заході відносно України та нашої війни проти російської навали. Це медійне дзеркало може бути трохи викривленим, іноді мутнуватим, доброзичливим до нас або критичним, але завжди суб’єктивним. Не треба розглядати відповідні статті як істину в останній інстанції, або як ворожу провокацію (хоча іноді такі підозри виникають), їх просто треба брати до уваги, аналізувати і робити необхідні висновки для нашої практичної політики в стосунках із Заходом і в роботі з громадською думкою в західних країнах.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.