Артист розмовного жанру: чому, обравши Арестовича чи іншого схожого кандидата, ми програємо
Критикуючи чинну владу, Арестович начебто натякає: виберіть мене — і я зроблю вам усе, що потрібно для блага України, зауважує аналітик Олександр Кочетков. Але він побоюється, що обравши такого діяча, Україна станцює черговий гопак на граблях.
ПРО АРЕСТОВИЧА ТА ПОРАЗКУ У ВІЙНІ
Підступний Ютуб останнім часом регулярно підсовує мені фрагменти виступів О.Арестовича. Дещо послухав.
Так, розумію реакцію багатьох: та шо розумного може сказати та "Люся"?! Ви знаєте, а я в принципі згоден із загальним діагнозом Арестовича: зараз ми діємо у такий спосіб, що наближаємо не славетну перемогу, а ганебну поразку України. Ганебну, бо на початку вторгнення українці продемонстрували здатність бити більш потужного агресора завдяки ініціативі, винахідливості і згуртованості. Але, як виявилось, ми адаптуємося до нових умов війни повільніше і незграбніше, ніж наш велетенський ворог.
Також згоден, що в нас проявилося безліч абсолютно неприйнятних речей, починаючи від ігнорування демократичних прав і свобод, і закінчуючи цинічною корупцією, яка тотожна мародерству. А влада не просто не хоче з цим боротися, владу, схоже, все влаштовує.
Поразка у цій екзистенційній війні призведе до зникнення сучасної України з політичної карти світу на невідомий, але вельми довгий проміжок часу. І оскільки всі важелі влади під час війни зосереджені в офісі президента Володимира Зеленського, то він і несе всю відповідальність за результат війни.
А от з рецептом лікування від Арестовича я не згоден повністю. Він поки що прямо не каже, але прозоро натякає: оберіть замість втомленого Зеленського мене — розумного та енергійного — і я вам все зроблю: і перемогу, і мир, і відбудову, і процвітання. А от як саме зробить — мовчить.
В мене виникає відчуття, що ми в черговий раз ризикуємо станцювати національний гопак на граблях і обрати ще одного фахівця розмовного жанру. У якого є суто емоційне відторгнення того, що відбувається у країні, а от методи виправлення вкладаються у якийсь примітивний гег.
Ми ж пам’ятаємо: щоб досягти миру, треба припинити стріляти. Так-так… А щоб подолати корупцію, треба припинити красти. А щоб жити вічно, треба припинити вмирати…
Насправді, для термінової корекції ситуації нам потрібні рішучі, але продумані виважені кроки. А також серйозні інституційні зміни у всій конструкції української влади. І перше без другого не дасть стійкого ефекту.
Тобто потрібно розробити і впровадити низку важливих документів, включно з новою Конституцією України. Інакше все так і залишиться на рівні емоційного розуміння, але владної імпотенції.
Допоки Арестович чи хтось інший не буде чітко, з розумінням справи (як зараз критикує владу), розповідати про практичні кроки побудови демократичної України, відродження її економіки та ВПК, це буде чергова профанація. Чергове розчарування (це не тільки про ВОЗа!). Чергова втрата часу, якого вже не залишилося.
P.S. Розумію, чому Росія випереджає нас у літаках, ракетах і танках. Але не здатен осягнути, як вона може переважати нас у безпілотниках, яких в неї на початку війни майже не було.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.