США не допоможуть. Як утримати Росію від нового нападу після війни

Прем'єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні, обдурена дружнім Кремлю дуетом пранкерів, висловилася від імені багатьох, коли зізналася у своїй "втомі" від війни в Україні. Але є й погані новини для всіх європейців, які "втомилися" від конфлікту. Справжня робота Європи почнеться тільки тоді, коли нинішня війна на виснаження в кінцевому підсумку завершиться більш-менш статичними лініями, з формальним перемир'ям або без нього.

Майбутнє завдання включатиме не тільки фізичну реконструкцію, бюджетну підтримку або наближення України до членства в ЄС. Набагато важливіше те, що це включатиме в себе забезпечення стабільності будь-якого формального або неформального врегулювання, що виникло в результаті війни.

Перспектива значної присутності США в повоєнній Україні залишається такою самою віддаленою, як і її членство в НАТО.

На жаль, реальність така, що допомога США Україні стає все більш жорсткою політичною рекламою, особливо під керівництвом нового спікера Палати представників, республіканця з групи MAGA Майка Джонсона. Навіть якщо більшу частину військової "допомоги" США Україні буде витрачено на поповнення арсеналу Пентагона новими системами озброєнь американського виробництва, світові пощастить, якщо він побачить хоча б один скромний додатковий законопроєкт, дійсно призначений для України. Щойно бойові дії припиняться або навіть стануть менш інтенсивними, політичні аргументи на користь підтримки оборони України або її бюджету за рахунок ресурсів США стануть неможливими.

Сполучені Штати також не нададуть великої допомоги у вступі України до ЄС. Що ще важливіше, це, ймовірно, не допоможе країні завершити внутрішні реформи, необхідні для вступу, які зроблять Україну майбутнього схожою на Естонію або Польщу.

Нарешті, що, можливо, ще більше лякає Київ, малоймовірно, що Сполучені Штати прийдуть, щоб гарантувати безпеку і територіальну цілісність України — якщо тільки це не набуде форми ще одного марного "Будапештського меморандуму". На саміті НАТО у Вільнюсі цього року адміністрація Байдена не виявила особливої зацікавленості у вступі України до альянсу, який забезпечив би достатній стримувальний чинник для майбутніх атак Росії. Якщо Дональда Трампа переоберуть, розширення НАТО стане ще менш імовірним — на кону може опинитися майбутнє самого альянсу.

Можливо, повністю озброєна Україна зможе стримати майбутні російські вторгнення, а може й ні. Якщо Росія відновить і модернізує свої збройні сили та здійснить мілітаризацію всієї своєї живої сили (чого Кремль досі уникав), у неї цілком може виникнути спокуса дати путінській завойовницькій війні другий шанс.

Які варіанти залишилися? Після закінчення Корейської війни 1953 року Сполучені Штати зберегли значні сили на півдні для стримування агресії Північної Кореї. Через сім десятиліть у країні все ще дислокуються майже 30 000 американських солдатів. Протягом усієї холодної війни сотні тисяч військовослужбовців США та їхніх союзників були розміщені в Західній Німеччині (наприкінці 1950-х років чисельність американських військ налічувала 400 000 осіб), щоб стримувати радянську загрозу.

Якщо Україна не вступить до НАТО відразу після закінчення нинішньої війни, для Києва цілком розумно висувати аналогічну вимогу до своїх західних партнерів як попередню умову будь-якої форми припинення вогню. Альтернатива, за якої європейці й американці зберігають ухильність, фактично сигналізує Україні, що в майбутньому конфлікті вона залишиться одна.

Звісно, перспектива значної присутності США в повоєнній Україні залишається такою самою віддаленою, як і її членство в НАТО. Однак європейських сусідів України глибоко хвилює питання, чи стане нинішня війна через Україну останньою, чи ні. Що саме вони готові зробити, щоб ця європейська війна поклала кінець усім війнам, є корисною перевіркою всіх європейських роздумів про стратегічну автономію континенту.

Щоб війна закінчилася, Україні будуть потрібні відчутні міжнародні гарантії. Для цього доведеться мати на своїй території великі багатонаціональні сили, до числа яких, імовірно, ввійдуть, серед іншого, Польща, Велика Британія, Німеччина і Франція. З огляду на нинішню політичну траєкторію Америки, очікувати, що вона зіграє центральну роль після нинішньої війни, відверто нереально.

Необхідність стримування залишається актуальною незалежно від того, як і коли завершаться нинішні бойові дії. Навіть якщо українцям вдасться повністю повернути свою територію силою, цілком можливо, що Росія зможе знову вторгнутися в будь-який момент за своїм вибором — вона вже зробила це одного разу.

Ті в Європі, хто справді дбає про майбутнє України, мають бути готовими надати матеріальну підтримку та війська постійним багатонаціональним силам, що будуть розміщені в Україні вздовж майбутньої "лінії зіткнення", щойно нинішні бойові дії закінчаться. Щоб воно було ефективним, ця сила має налічувати щонайменше кілька десятків тисяч військовослужбовців.

Ті в Європі, хто "втомився" від війни, повинні розуміти, що тяготи, пов'язані з підтриманням будь-якого майбутнього миру, будуть не менш виснажливими. Проте якщо Кремль не буде ефективно стримуватися від вторгнень в Україну, звичайні європейські тонкощі — переговори про вступ до ЄС, внутрішні інституційні реформи або інвестиції в інфраструктуру — будуть мало корисні українцям.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело