Змішалися Іран, Пакистан, Китай, Філіппіни... Як розібратися, хто у світі з ким товаришує
Неправильно оцінювати світову політику як чорно-білий світ. У ньому безліч відтінків, і трапляється так, що затяті вороги можуть обоє дружити з кимось третім — наприклад, як Іран і Пакистан із Китаєм, пише блогер Юрiй Богданов.
Складність світу на прикладі Ірану та Пакистану.
Іран атакував територію Пакистану. Атакував (за власною позицією) сунітське угруповання "Джейш аль-Адль", яке "захищає інтереси сунітів-белуджів проти дискримінації з боку персів-шиїтів". Яке до того взяло на себе відповідальність за вбивство 11 поліцейських у провінції Систан і Белуджистан.
Цей інцидент — чудовий привід пояснити, чому чорно-біла картина світу не працює. І чому "офіс простої аналітики та швидких висновків" не працює.
Іран і Пакистан у теорії — два важливі партнери Китаю. Пакистан, як і Китай, — ворог Індії. Але Іран і Пакистан — антагоністи, які мають спільні проблеми із сепаратистами.
Китай постійно підкидає Пакистану грошей, щоб пакистанська армія дратувала Індію та не давала Індії зосередитися на протистоянні спробам Китаю встановити морське домінування в Південно-Східній Азії та в Індійському океані. Іран — партнер Китаю, бо Китай доволі умовно дотримується санкцій і продовжує купувати іранську нафту.
Водночас Індія партнериться з Іраном. І проти Пакистану. І тому що чому б і ні? Індія навіть планувала побудувати спільно з ним порти й дорогу до Каспію, щоб отримати маршрут торгівлі з Росією та Європою. Через Іран. Зараз, коли кон'юнктура змінилася, за підтримки США планується створення маршруту ОАЕ — Саудівська Аравія — Ізраїль — Середземне море.
Одночасно Індія через те, що Китай і Пакистан тиснуть на її кордони та не дають потрібною мірою профінансувати морську програму, партнериться з Австралією, Японією та США для того, щоб забезпечити свої та їхні інтереси в Індійському океані. Де сама Індія контролює Андаманські острови, які блокують (за потреби) вихід із Малаккської протоки, через яку йде 60% китайської зовнішньої торгівлі.
Так, Китаю потрібен контроль над Індійським океаном не "просто", а щоб і стримувати Індію, і гарантувати безпеку для своєї торгівлі й — особливо — постачанням нафти із Західної Азії та Африки. Водночас Китай, який критично залежить від постачань нафти з Близького Сходу, намагається помирити Іран і Саудівську Аравію чи хоча б нормалізувати їхні відносини настільки, щоб постачанню нафти ніщо не загрожувало.
А США ж не здають до кінця свої інтереси в Пакистані, який є важливим партнером для контролю всього регіону. До того ж у самому Пакистані є сильні сепаратистські та фундаменталістські настрої в окремих регіонах. І деякі ці рухи — трансграничні. Наприклад, боротьба белуджів за незалежність Белуджистану, яка триває з різним ступенем ескалації майже 80 років. Белуджистан розділений між Іраном, Пакистаном і Афганістаном. Із нього ми й почали. Різні угруповання белуджів воюють із усіма урядами.
А Саудівська Аравія та Іран перебувають у стані постійного ідеологічного, політичного, економічного та гібридно-військового протистояння. Шиїти-фундаменталісти й суніти-ваххабіти. Це вам не якась поверхнева ворожнеча національних держав.
Водночас для Індії та Китаю, які жорстко конкурують на багатьох фронтах, важливе збереження потоку ресурсів із Росії. Бо вона диверсифікує залежність від Близького Сходу й Африки. А враховуючи вразливість Росії зараз, ресурси звідти коштують дешевше.
Але Індія, яку багато хто розглядає як нову "фабрику світу" (там і демографія набагато краща, ніж у Китаю, а робоча сила набагато дешевша), має тримати набагато коректніший нейтралітет у російсько-українській війні, ніж Китай. Бо для стримування Китаю їй критично потрібна підтримка великих демократій.
Водночас гіганти Південно-Східної Азії (Індонезія, Філіппіни та В'єтнам) активно скуповують зброю в Індії (зокрема, найновіші надзвукові ракети BrahMos, які Індія розробляла спільно із СРСР і потім Росією) і країн Заходу. Бо вони розглядають спроби Китаю розширити зону контролю як загрозу собі.
Це я так дуже поверхнево описав. Ланцюжком від Ірану та Пакистану. Тому коли бачите тексти, які дуже просто пояснюють світ "коаліціями" Добра та Зла, сприймайте їх критично. На жаль, світ набагато-набагато складніший. Чи на щастя.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.