Немає миру для Путіна. Чому 2024-й рік стає вирішальним для перемоги в Україні
Захід має зрозуміти: ніхто не зможе відсидітися за парканом, пише в колонці для Politico міністр оборони Великої Британії Грант Шаппс. Майбутнє України — у руках її союзників, і вони не можуть підвести країну, що бореться.
2024 рік знаменує поворотний момент: найдемократичніший рік в історії, коли майже половина населення світу збирається брати участь у виборах, це також рік, який може вирішити долю демократії України, що динамічно розвивається.
Ми знаємо, що Росія готова до війни на виснаження, незалежно від того, скільки десятків тисяч своїх громадян вона втратить, і що Москва витрачає дедалі більше своїх ресурсів на конфлікт, що триває. Витрати президента Росії Володимира Путіна на оборону та безпеку вже досягли приголомшливих 40 відсотків витрат бюджету країни. І Кремль із початку року підвищив ставки, збільшивши інтенсивність своїх атак.
У світлі всього цього Україна виконала неймовірну роботу з відсічі загарбнику. Вона повернула собі 50 відсотків території, вкраденої Росією, і відкрила морський прохід у Чорне море.
Але Києву потрібна додаткова підтримка — і не тільки з боку Великої Британії. Наші колеги-союзники теж мають активізуватися.
Зі свого боку, Велика Британія активізує свої зусилля з надання допомоги Україні. На початку цього місяця прем'єр-міністр Ріші Сунак зустрівся в Києві з президентом України Володимиром Зеленським. Під час свого візиту Сунак оголосив про збільшення військової підтримки Великої Британії до 2,5 мільярда фунтів стерлінгів, унаслідок чого загальний обсяг військової допомоги Великої Британії перевищив 7 мільярдів фунтів стерлінгів.
Ці нові гроші включають 200 мільйонів фунтів стерлінгів на виробництво та закупівлю засобів спостереження, ударних систем дальньої дії та морських дронів. Велика Британія стала першою європейською країною, яка відправила Україні протитанкову зброю, сучасні західні бойові танки та високоточні далекобійні ракети. Тепер вона стає найбільшим постачальником дронів.
Що ще важливіше, під час своєї поїздки прем'єр-міністр підписав історичну Угоду між Великою Британією та Україною про співпрацю в галузі безпеки. Ця угода, що офіційно оформляє підтримку в усьому — від обміну розвідданими та кібербезпеки до медичної та військової підготовки, — закладає основу для столітнього партнерства.
Послання не могло бути яснішим: Велика Британія взялася за це надовго.
Але меседж, який я посилаю своїм колегам із Контактної групи з оборони України, полягає в тому, що вони теж мають вжити заходів.
За останні два роки Велика Британія активізувала міжнародну спільноту. Вона об'єднала 11 країн, аби допомогти навчити українських новобранців тут, у Великій Британії, що становить частину 60 000 українських кадрів, яких Велика Британія навчає з 2014 року. Вона заснувала Міжнародний фонд для України, зібравши понад £750 мільйонів доларів на закупівлю пріоритетного військового спорядження, і ще один раунд торгів стартував буквально вчора. Ба більше, разом із Норвегією вона очолює Морську коаліцію, покликану повернути Україні тверду впевненість у своїй безпеці в Чорному морі, — й очікується, що ціла низка країн долучиться.
Однак ми маємо зберегти цю динаміку. І для цього нам потрібно більше дипломатичної, економічної та військової підтримки.
Не існує світу, в якому Путіну можна було б дозволити перемогти. Це не тільки додасть йому сміливості, поставивши інших наших східноєвропейських союзників під приціл Росії, а й стане сигналом Китаю, що все готово до захоплення.
Не може бути жодних коливань. Ніякого відсиджування за парканом. Не потрібно чекати, щоб побачити, у який бік дме вітер. Путін вважає, що Захід можна вимотати. Він вважає, що нам не вистачає стратегічного терпіння. І ми повинні довести, що він не має рації.
У цей великий рік демократії майбутнє України перебуває в руках Заходу. Ми не можемо її підвести.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.