Дрони перемогли вертольоти. Чому в сучасній війні гвинтокрилі машини виявилися безпорадними

Для завдань воєнного часу вертоліт мертвий. Ну, в основному.

Армія США — найбільша у світі вертолітна армія — минулого тижня різко скоротила бюджет свого багатомільярдного портфеля програм гвинтокрилих машин, скасувавши розробку розвідувального вертольота наступного покоління, а також спробувавши модернізувати сотні транспортних вертольотів десятирічної давнини.

Ні для кого не секрет, що спонукало керівництво армії піти на такі радикальні заходи. "На полі бою — особливо в Україні — ми дізнаємося, що повітряна розвідка фундаментально змінилася", — сказав генерал Ренді Джордж, старший офіцер армії.

Абсолютне кровопролиття серед пілотів вертольотів по обидва боки дворічної війни Росії з Україною пояснює відчуття терміновості з боку армії США. Вертоліт помирає, його вбиває війна в Україні.

Найімовірніше, гвинтокрилі машини проживуть ще століття, але в зовсім інших ролях.

Протягом кількох місяців, що передували вторгненню Росії в Україну в лютому 2022 року, у російських і українських вертолітних полках справи йшли у звичайному режимі. Вони вели розвідку перед лінією фронту, готувалися до завдань безпосередньої авіаційної підтримки пiдроздiлам, що безпосередньо атакують сили противника, а також перекидали війська по фронту.

Але після нападу росіян багато старих способів виявилися практично самовбивчими. Наземні засоби ППО — гармати і ракети — завжди становили серйозну загрозу для гвинтокрилих машин, що повільно летять. Як виявилося, вони становлять набагато більшу загрозу, ніж будь-хто міг собі уявити.

Вертольоти падали, як мухи, з обох сторін. За підрахунками аналітиків розвідувального колективу Oryx, росіяни втратили близько сотні своїх довоєнних бойових і транспортних вертольотів (загалом їх було близько 800). Українці, зі свого боку, втратили половину зі своїх 60 або близько того гелікоптерів — хоча потім вони отримали від своїх союзників понад 80 гелікоптерів як заміну.

Руйнівна втрата гелікоптерів і, що важливіше, їхніх екіпажів змусила російські та українські ВПС радикально змінити те, для чого вони використовують свої вертольоти. Простіше кажучи, вертольоти більше не літають поблизу лінії фронту, якщо тільки обставини не є справді надзвичайними.

Однією з надзвичайних обставин стало оточення російською армією порту Маріуполь на півдні України навесні 2022 року. У відчайдушній спробі поповнити запаси обложеного гарнізону міста і забрати поранених, українські транспортні гелікоптери пролетіли десятки миль у футах над землею, щоб дістатися до Маріуполя непомітно від російських ППО.

Принаймні три вертольоти не змогли дістатися туди або повернутися назад.

Маріуполь став винятком. До середини 2022 року мінімальна відстань, на яку вертоліт міг підібратися до лінії фронту за звичайних обставин, становила кілька миль. Російські та українські гвинтокрилі машини продовжували перевозити війська і вантажі, але не надто близько до місць бойових дій. Вони також продовжували атакувати ворожі війська, але зазвичай на відстані багатьох миль, використовуючи некеровані ракети, які вони кидали під великими кутами, тобто, діяли як артилерія.

І все ж гвинтокрилі машини, як і раніше, падали з неба в разючих кількостях. Російські ударні вертольоти були особливо уразливі, оскільки вони зависали протягом 30 секунд і більше, поки їхній екіпаж намагався направити протитанкові ракети з командним наведенням. Росіяни втратили, мабуть, третину своїх найкращих ударних вертольотів Ка-52.

Армія США не бажає ризикувати своїми вертольотами на лінії фронту майбутньої війни. Тому вона просто відмовляється від гелікоптера, завдання якого вимагало б пролітати близько до сил противника: футуристичного розвідувального гелікоптера Future Attack Reconnaissance Aircraft. Американський підрозділ наземних бойових дій також відмовився від модернізації 700 або більше старих транспортних вертольотів Blackhawk.

Керівники армії США заспокоїли своїх авіаторів — і зростаючу промислову базу гвинтокрилих машин у США, пообіцявши реінвестувати мільярди доларів зекономлених коштів в інші вертолітні програми, включно з розширенням виробництва нової моделі Blackhawk, а також останньої версії двовінтокрилого вертольота Chinook.

Примітно, що жодному з цих типів не доведеться літати дуже близько до лінії фронту для виконання завдань. Залишається велике відкрите питання — що Америка планує робити зі своїми сотнями ударних вертольотів Apache, яким доводиться літати близько до лінії фронту.

Ймовірна відповідь уже давно очевидна. Армія США модернізує їх до нової версії Block Е, яка включає органи управління і радіозв'язок у кабіні, що дає змогу екіпажу керувати дронами, які діють на відстані 30 миль і більше від вертольота. "Ця комбінація призводить до підвищення живучості екіпажів", — пояснив полковник армії Стівен Ван Ріпер.

Не дивно, що дрони є вирішенням багатьох проблем із гвинтокрилими машинами армії США. У міру того, як армія задіює все більше і більше вертольотів, запускається все більше і більше дронів. Одна з речей, яку армія США має намір зробити зі своїми заощадженнями на гвинтокрилі машини, — це "збільшення інвестицій у дослідження і розробки для розширення і прискорення армійських можливостей безпілотної повітряної розвідки".

Знову ж таки, війна в Україні показує, як це робиться. Сьогодні повітря над 600-мильною лінією фронту в Україні, можливо, здебільшого позбавлене пілотованих вертольотів. Але воно практично кишить дронами-вертольотами, особливо невеликими багаторазовими квадрокоптерами, гексакоптерами і октокоптерами, а також одноразовими квадрокоптерами, начиненими приблизно фунтом вибухівки.

Українці, які зберігають перевагу в робототехніці над росіянами, створюють і запускають до 50 000 невеликих дронів на місяць. Кому потрібно ризикувати гелікоптером вартістю 25 мільйонів доларів і його екіпажем, коли можна наповнити повітря тисячами дронів, жоден з яких не коштує більше кількох тисяч доларів?

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело