У бій ідуть останні резерви. Як розвивається ситуація на ключових ділянках фронту

Спочатку про "модну тезу", нібито наступ противника "майже зупинено", а лінія бойового зіткнення (фронт) стабілізується. Я не зовсім поділяю цю точку зору. Точніше — вважаю її оприлюднення ще достатньо передчасним. Й, очевидно, командування противника також з нею незгодне. Принаймні воно протягом останніх діб здійснило цілу низку заходів, аби цього не сталося. Зокрема:

• на Курахівському напрямку, де майже у повному складі введено у бій 20-у мотострілецьку дивізію (мсд) противника зі складу 8-ї загальновійськової армії (ЗВА), його командування, очевидно, намагається зберегти принаймні ті темпи наступу, які воно мало протягом останніх тижнів. З цією метою з Покровського напрямку противник перегрупував у смугу наступу цієї дивізії ще один її полк. Цього разу танковий — 10-й танковий (тп). Вже з вчорашнього ранку його підрозділи фіксуються північніше та північно-східніше с.Новомихайлівка, де вони, у взаємодії із 1219-м та 33-м мотострілецькими полками (мсп) цієї дивізії, беруть участь в атакувальних\штурмових діях;
• на Краматорському напрямку 6-у мотострілецьку дивізію (мсд) 3-го армійського корпусу (АК) також, майже у повному складі, введено у бій. ЇЇ 1008-й, 1194-й та 1442-й мотострілецькі полки територіальних військ (мсп ТрВ) діють у смузі від району північно-західніше Кліщіївки до району східніше Андріївки. Ба більше, тут знову "сплила" 72-а окрема мотострілецька бригада (омсбр) того ж самого 3-го АК, принаймні її 2 батальйони. Отже, можна стверджувати, що й 3-й АК противника майже повністю введено у бій;
• на Лиманському напрямку противник відновив атакувальні/штурмові дії на лівому березі Сіверського Донця, у Серебрянскому лісництві, у напрямку на с.Григорівка, де ним було введено у бій підрозділи 272-го мотострілецького полку (мсп) 47-ї танкової дивізії (тд) зі складу 1-ї танкової армії (ТА). Навряд чи поява підрозділів 1-ї ТА значно південніше від смуги її дії (Куп’янський напрямок) є випадковою й носить "плановий" характер. Як на мене, противник перегрупував на Лиманський напрямок "пожежну команду".

І цей перелік екстрених заходів противника щодо продовження наступу можна перераховувати й далі.

Отже, можемо зробити певний висновок. Принаймні з декількох зауважень:

• очевидно, командування противника намагається на визначених напрямках продовжувати наступ, не знижуючи темпи та інтенсивність атакувальних/штурмових дій своїх передових підрозділів;
• очевидно, що на цілій низці напрямків для цього противник ВЖЕ задіяв більшу частину своїх тактичних резервів й ВЖЕ "розпакував" оперативні. Наприклад, у смузі наступу 60-ї омбр в районі Старомайорського у бій введено підрозділи 5-ї окремої танкової бригади (отбр), яка, очевидно, до цього була одним з основних елементів оперативного резерву УВ "Восток";
• очевидно, що противник на окремих ТАКТИЧНИХ ділянках та напрямках ще продовжує просуватися (тому, власне, про "стабілізацію фронту" ще казати зарано).

Але загальна тенденція вже досить чітка: темпи падають, а для їх підтримання противник вже задіює ДОДАТКОВІ сили й засоби, які явно для цього були не призначенні (їхнє головне завдання, з огляду на все, полягало у "розвитку наступу" після обвалу системи оборони ЗСУ у "глибині"). По суті, із російським наступом зараз відбувається те саме, що відбувалося з нашим восени минулого року.

Водночас я не поділяю ті панічно-страхітливі "висновки та оцінки", які роблять протягом останнього часу ціла низка"експертно-аналітичних центрів" на Заході (очевидно, зроблених "під враженням" масштабів та обсягів зусиль російського командування) щодо розвитку ситуації (у стратегічному сенсі) протягом найближчого часу. Так, росіяни ще можуть нарощувати зусилля, для цього в них є відповідні сили й засоби, й вони це ВЖЕ роблять. Але, це явно приносить їм не той результат, на який вони сподівались. Оборона ЗСУ чомусь "катастрофічно не валиться", причому на жодному з операційних напрямків.

Так, десь щось здали, десь відступили, а десь навіть утримались. Однак, проривів глибиною на десятки кілометрів противнику досягнути не вдалося. Просування навіть на пару км для противника дається ну дуже недешево. У цьому сенсі також варто зазначити, що противник дійсно зараз формує та розгортає певні так звані "стратегічні резерви". Перші з них російське командування планує довести до стану бойової та оперативної готовності десь наприкінці весни – початку літа (у чому я дуже сильно сумніваюсь, але так зазначено в їхніх планах).

Тому головний сенс кампанії 2024-го року буде визначатися відповідями на пару ключових питань:

• хто встигне першим — ЗСУ обладнати відповідну систему оборони та підготуватися до стратегічної оборонної операції, чи противник встигне раніше сформувати та розгорнути свої стратегічні резерви й застосувати?
• чи будуть здатні своєю чергою Сили оборони України у 2024 році до ведення наступальних дій, бодай, на оперативному рівні (а це передбачає, до речі, процес формування нами ВЛАСНИХ стратегічних резервів, в межах чого, очевидно, нинішньому військово-політичному керівництву нашої держави, так чи інакше, доведеться піти на цілу низку "непопулярних рішень")?

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело