Чи є план перемоги? Що потрібно робити після отримання пакета допомоги від США

США, схоже, ось-ось схвалять пакет допомоги Україні на суму 61 мільярд доларів, який був заблокований у Конгресі з жовтня, обіцяючи життєво важливу допомогу обложеним захисникам Києва. Але який же план?

Можливо, це єдине питання, порушене республіканськими противниками фінансування, яке заслуговує на розгляд. Рік тому відповідь була зрозумілою, хоча й надзвичайно амбітною: Україна повинна повернути собі всі окуповані Росією території, завдавши повної поразки спробі вторгнення президента Росії Володимира Путіна.

Але якщо це коли-небудь і було здійсненно, то не зараз. Добре забезпечений український контрнаступ влітку минулого року повністю провалився якраз тоді, коли республіканці в Конгресі зробили війну питанням партійної політики США. Їхнє прагнення до американського ізоляціонізму зазнало серйозної невдачі в суботу, коли Палата представників схвалила загалом 95 мільярдів доларів у вигляді переважно військової допомоги союзникам в Ізраїлі і Тайвані, а також Києву. Усі три країни стикаються з погрозами з боку членів дедалі більш схильного до внутрішньої співпраці клубу авторитарних режимів, до якого входять Китай, Іран, Північна Корея і Росія.

Боротьба за основи майбутньої зовнішньої політики США далека від завершення. Тим часом, перерва у військовій допомозі США Україні вже призвела до втрат людських життів, земель і військової ініціативи, які буде важко відновити. Що зараз необхідно, так це нова, досяжна і послідовна стратегія припинення війни, з врегулюванням як кінцевою метою. Навіть сьогодні на українських солдатів чекає кілька небезпечних тижнів, оскільки Росія намагається просунутися вперед до того, як справді прибудуть нові боєприпаси та інші поставки зі США.

Я не кажу про те, щоб вимагати миру в той час, коли Путін вважає, що він перемагає, і прагне знову спробувати захопити великі українські міста, включно з Харковом, Одесою та Запоріжжям. Мало того, що президент Володимир Зеленський опиниться в слабкій позиції на переговорах, Україна також буде справедливо турбуватися про те, що будь-яка така угода буде тимчасовою, оскільки Путін відновить свою кампанію, щойно вважатиме, що настав відповідний час.

Переговори щодо врегулювання мають розпочатися тоді, коли Кремль зрозуміє, що продовження боротьби більше нічого не дасть, а Україна забезпечила стримування проти будь-якого відновлення бойових дій. Навіть такий великий пакет допомоги США не може гарантувати виконання цих умов поодинці.

Однак ці гроші можуть дати Україні річний перепочинок, щоб повернути свою оборону в потрібне русло. Це не в останню чергу тому що президент Джо Байден і його адміністрація мають прагнути витратити всі кошти до січня 2025 року, бо, якщо Дональд Трамп повернеться до Білого дому в листопаді, немає жодної гарантії, що він дозволить потоку коштів продовжитися після його інавгурації.

Від того, що буде зроблено в цей вирішальний період, буде залежати, в якій ситуації опиняться київські лідери, коли наступного року закінчаться гроші, або замість цього вони стануть на шлях до досягнення міцного закінчення війни. Під міцним я маю на увазі той, який змусить Путіна відмовитися від своєї мети з відновлення контролю не тільки над Україною, а й над іншими частинами колишньої московської імперії, що цього не бажають, і сферами впливу.

Для початку потрібно якомога швидше доставити на фронт вкрай необхідні артилерійські снаряди, стабілізуючи українські позиції. Якщо це буде зроблено, київські сили зможуть зосередитися на обороні, завдаючи непропорційних втрат російським військам і техніці, водночас набираючи резерви, необхідні для відновлення і відпочинку своїх виснажених передових частин.

Цей рік матиме вирішальне значення і для Європи, оскільки він дасть їй час відновити свої виробничі лінії і гарантувати, що війська і техніка, необхідні для підтримки грандіозних заяв про припинення залежності її безпеки від США, дійсно існують. Насамперед це означає збільшення виробництва і потужностей у таких галузях, як перехоплювачі ППО і артилерія, причому першим одержувачем має стати Україна.

Як пише Франц-Стефан Гаді, військовий аналітик лондонського Міжнародного інституту стратегічних досліджень, який регулярно відвідує український фронт, за деякими катастрофічними винятками для обох сторін, відбувається війна на виснаження. Київські бійці довели, що вміють знаходити способи завдати вищих втрат своїм російським супротивникам, і їм слід дозволити продовжувати битися так, як вони вміють.

Відсутність будь-якої великої спроби контрнаступу у 2024 році не тільки вказує на те, що Україна не може перемогти, а й має бути частиною теорії перемоги Києва. Тому що до наступного року, якщо все піде добре, він може використати цей час для перегрупування, поповнення свого особового складу, засобів ППО і далекобійної артилерії, одночасно прийнявши F-16 та іншу високотехнологічну техніку, яка знадобиться для створення надійного, довгострокового стримування проти майбутніх нападів. Тим часом для Росії ціна продовження вторгнення ставатиме дедалі болючішою і важковиправданою.

Ось чому союзникам Києва необхідно дозволити, а не блокувати його напади на лінії поставок та інфраструктуру всередині Росії, включно з нафтою, тому що це може стати ключем до встановлення стримування. Інакше у Росії просто немає стимулу припинити руйнувати найважливішу інфраструктуру і міста України, що все більше схоже на каральну кампанію з примусу до капітуляції.

Росія непослідовно намагалася представити своє вторгнення одночасно як щось менше, ніж війна, спрямована на "визволення" російськомовних жителів України, і як екзистенціальний захист від агресивного Заходу. І те, й інше — нісенітниця. Це загарбницька війна. Цей факт може стати можливістю для України і потенційною слабкістю Кремля за наявності правильної і стійкої стратегії.

Якщо припустити, що пакет допомоги США буде схвалено, як і очікується, цього тижня, це може дати Зеленському час зібрати і навчити свіжі війська, які необхідні для успіху, а українській та європейській збройовій промисловості — збільшити виробництво боєприпасів, ракет і дронів, які їм знадобляться. Шлях до перемоги є, але він має бути реалістичним, усі мають відігравати відведені їм ролі, і не повинно бути жодних подальших відтермінувань і зволікань.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело