Розділи
Матеріали

Сліпота Росії та увага Заходу. Як Україну з початку війни переслідує везіння

Блогер Юрій Борисов висловлює парадоксальну думку: Україну від початку війни переслідує везіння. Зрештою, Захід міг би просто не помітити вторгнення Росії, як це сталося свого часу з Грузією.

Фото: FBI | США могли б просто не помітити війну в Україні, як це було з Грузією

Про американську допомогу і послідовність у міжнародній політиці

Ми шпиняємо наших партнерів за втрачені 7 місяців щодо життєво необхідної для України допомоги. Ці 7 місяців не встигли призвести до по-справжньому катастрофічних наслідків. Але негативний вплив і на лінію фронту, і на Сили оборони, і на моральний дух в тилу, і на загальну атмосферу навколо війни не треба заперечувати.

Але я вимушений констатувати: нам все одно дуже пощастило. Скажу навіть більше: нам в принципі дуже щастить протягом усієї цієї війни, навіть коли здається, що не дуже.

Нам пощастило з рівнем російської корупції і з рівнем обізнаності про Україну. Бо з базовим співвідношенням ресурсів без фактора російської корупції і фактору катастрофічної недооцінки України Росія б мала в теорії нас розкатувати, як США Ірак.

Нам пощастило з тим, що США і країни Європи в принципі прийняли рішення помітити повномасштабне вторгнення в його перші години і дні. Не було, як з Грузією. Не було, як з геноцидом тутсі. Не було, як з шахом Реза Пехлеві, якого півтора роки гострої кризи в Ірані годували обіцянками допомоги і кинули.

Бо оця іноді свята віра в сили добра і принципи у міжнародній політиці мене засмучує. Наприклад, США і Ізраїль. Я дуже далекий від ідеалізації Ізраїлю, але США були доволі поганим другом для Ізраїлю перші 25-30 років його існування. Тоді, коли Ізраїль був критично вразливим економічно і мілітарно. Від економічної вразливості його рятувала Німеччина (Слава Аденауеру!), від другої — слабкість сусідів і французька зброя.

Навіть за мирну угоду з Єгиптом Ізраїль набагато більше має завдячувати волі єгипетського президента Садата. Оте партнерство, яке символізує статус ключового союзника поза НАТО — це продукт Рейгана. Але і після це відкочувалося при Буші-старшому і Клінтоні, а потім якось нестабільно.

Це при тому, що Ізраїль ніколи не мав справ з ядерною державою як із ворогом.

Крім того, випадків коли США опинялися НА СУМНІВНІЙ СТОРОНІ, теж вистачало. Причому не у форматі поточної параної, що вони у російсько-українській війні грають "і нашим, і вашим". Все ж ні, хоча іноді риторика про ескалацію і може штовхати до таких думок.

Але так було в Ірано-іракській війні. При тому, що це саме Ірак напав на Іран. Коли ж Іран переніс війну на територію Іраку — США почали без стримування підтримувати Саддама грошима і зброєю, а також прикривали політично геноцид курдів (з використанням хімічної зброї). В кінці війни США атакували іранські нафтові об'єкти і танкери (привіт, російські НПЗ). Все для того, щоб здобути прийнятний для Іраку мир. Саддам віддячить.

Свого часу Саддам Хусейн був союзником США
Фото: Скриншот

Не зайвим буде згадати Корею і Тайвань. Корея після завершення війни була зруйнована приблизно на 80%. А американська допомога в перші 10 років обмежувалася трохи їжею і трохи кредитами на купівлю їжі.

Китайська Республіка після поразки від Мао розраховувала на американську підтримку, справно голосувала в ООН, як треба було, але отримала приблизно нічого натомість. Крім гарантії (несталої) не-вторгнення з континенту.

Про Південний Вʼєтнам, Афганістан і Ірак не буду.

Чому я про все це написав? Щоб ще раз підкреслити 4 очевидні думки:

  1. Міжнародна політика — річ специфічна. Мораль і принципи в ній набагато менш значущі, ніж політична кон'юнктура і інтереси (переважно — короткострокові).
  2. Розраховувати на постійне плече від партнерів — сумнівна ідея сама по собі. Тому найкраще в умовах нестабільного оточення — мати багато власної зброї і сильну економіку. Якими б договорами ви не обклалися.
  3. Ми зустріли цю війну у статусі хворого і бідного. Тому наша суб'єктність зараз є продуктом героїзму ЗСУ, а те, що країна підживлюється грошима і зброєю — удачі. Відчуття повного контролю нам не підвезуть.
  4. Нам пощастило, що кон'юнктура складається так, що допомогу ми отримали І завдяки боротьбі Китаю і США за лояльність Європи, самої Європи за власну безпеку — продовжимо отримувати.

Тому є чому радіти. І є приводи для оптимізму. Як би іноді не хотілося палати від несправедливості світу.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело