Що задумав Генштаб РФ: реальні цілі та завдання "великого наступу на Харків"
Операція росіян на Харківському напрямку не ставила і не могла ставити собі за мету захоплення Харкова, стверджує військовий аналітик Костянтин Машовець. Спираючись на реальні дані, він реконструює задум противника…
З початку активних (наступальних) дій противника на Харківському операційному напрямку пройшло більше 2-х тижнів, тому вже можемо підбити деякі проміжні підсумки.
1. Перш ніж оцінити те, що маємо наразі, спробуємо усвідомити — що саме задумувалось та планувалось противником на цьому напрямку. Й тоді стане зрозуміло — що в нього вийшло, а що — ні.
Отже, спочатку декілька вихідних даних…
До участі в операції на Харківському операційному напрямку противник залучив сили та засоби зі складу сформованого оперативного угрупування військ (ОУВ) "Север" (формувався зі складу військ\сил "Ленинградского военного округа\ЛВО", а також визначеного комплекту військ зі складу так званого "угрупування прикриття кордону", власне, його тактичних груп — "Брянск", "Курск" та "Белгород").
З цією метою протягом двох етапів, лютий–березень та квітень–початок травня, командування противника здійснило оперативно-стратегічне перегрупування військ, як в межах ОУВ "Север" та "Запад", так й в межах принаймні трьох ТВД — північно-західного, західного та південно-західного.
Його основними елементами, в порядку виконання, були:
- переміщення військ 11-го армійського корпусу (АК), а саме 18-ї мотострілецької дивізії та 7-го окремого мотострілецького полку (омсп) з Куп’янського напрямку на Харківський (протягом першого етапу, лютий–березень), а також окремих підрозділів зі складу 2-ї мсд та 47-тд зі складу 1-ї танкової армії МВО;
- формування та переміщення визначеного комплекту військ 44-го АК (128-а омсбр, 30-й та 41-й мсп 72-ї мотострілецької дивізії\мсд) з ЛВО на Харківський напрямок (протягом всієї весни 2024-го — закінчення на початку травня, переміщення на Харківський напрямок);
- приховане переміщення військ 6-ї загальновійськової армії (ЗВА), а саме 138-ї та 25-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр) з Куп’янського напрямку на Харківський (другий етап, квітень–початок травня).
Загалом противником було переміщено у вказаних межах формування загальною чисельністю у 30–35 тисяч військовослужбовців та не менше 1,5 тисячі одиниць озброєння та військової техніки (ОВТ).
До участі в операції залучались не тільки війська власне збройних сил Російської Федерації, а й її Федеральної служби військ Національної гвардії (ФСВНГ "Росгвардия") — до полкової тактичної групи), а також визначений комплект сил прикордонної служби Федеральної Служби Безпеки РФ (ПС ФСБ РФ) до 4-х відділів охорони державного кордону та щонайменше до 3-х відділів мобільних дій.
В результаті, противнику вдалося суттєво наростити склад та бойові спроможності УВ "Курск" та УВ "Белгород", які входять до складу ОУВ "Север", відповідно:
- УВ "Курск" із 7,8 тисяч в\сл до 11–12 тисяч;
- УВ "Белгород" із 17–17,5 тисяч до 30–32 тисяч.
Однак було очевидно, що зосередження цих сил й засобів навряд чи буде достатньо противнику для проведення якоїсь результативної глибокої (у сенсі оперативної) операції наступального характеру у напрямку м.Харків з метою його оточення (охоплення), а навіть просто — задля просування російських військ до міської межи міста.
Тому цілком розумно було передбачити, що противник у цій операції поставить перед собою обмежені тактичною, або нехай оперативно-тактичною, зоною завдання… Так як його командування не могло не усвідомлювати обмежений характер своїх реальних можливостей на цьому напрямку.
Як виявилось, "громадью планов и замыслов" російського командування меж майже не існує — воно завжди прагне ставити перед собою "самые смелые задачи", нехай навіть самого фантастичного характеру…
Іншими словами, між адекватною оцінкою ситуації та власних спроможностей і "влажными мечтами" російських полководців лежить достатньо глибока прірва, ну нехай — немаленька яма.
2. Тепер, власне, про задум командування противника
З огляду на ті події, які відбулися у реальності, так й сталося…
Командування противника, очевидно, визначило напрямком свого головного удару наступну дирекцію: Шебекіно – Вовчанськ – Білий Колодязь – Великий Бурлук.
На цьому напрямку противником було зосереджено зі складу 6-ї загальновійськової армії та 44-го армійського корпусу, виключно для участі у наступальних діях, щонайменше:
- до 13-и мотострілецьких батальйонів (мсб);
- щонайменше 2 танкових батальйони (тб);
- до 3-х дивізіонів ствольної та реактивної артилерії.
Також, ймовірно, передбачалось проведення наступальних дій на допоміжному та хибному напрямках, відповідно:
- допоміжний: Устинка–Липці, діяли сили й засоби 11-го армійського корпусу (АК) противника, до 6-и мсб, 5-и тб, й до 10-и дивізіонів ствольної та реактивної артилерії;
- хибний: Суджа–Юнаківка, "відволікальний" комплект сил — 1 мсп "територіальних військ" (якщо не помиляюсь — 1434-й мсп), до 2-х мсб зі складу "ахмат-чаю" (вже під час проведення наступальних дій вони були перегруповані для підсилення на Вовчанський напрямок) й десь 3 зведених штурмових загона.
Загалом у смугах дії УВ "Курск" та "Белгород" для участі в операції передбачалось залучити, за певними підрахунками:
- 21 мотострілецький батальйон (мсб);
- 7 танкових батальйонів;
- 15 артилерійських та реактивно-артилерійських дивізіонів (адн\реадн).
Це без врахування сил та засобів зі складу УВ "Белгород", які виконували завдання із прикриття кордону та сковування наших військ на інших напрямках та ділянках, і які не залучались для участі у наступальних діях (до 9-и мсб та 3-х тб).
Наскільки я розумію, командування противника спланувало проведення операції у декілька етапів, а саме — в три основних.
Перший етап:
- масоване вогневе ураження (з використанням всієї зосередженої артилерії та визначених авіаційних засобів) виявлених позицій та районів зосередження ЗСУ, а також критичних об’єктів інфраструктури у прикордонній смузі;
- початок дій на хибному напрямку (з боку Суджи), а також на допоміжному (на Липці);
- після цього прорив оборони ЗСУ на Вовчанському напрямку, форсування р.Вовча та оточення м.Вовчанськ силами 6-ї ЗВА (до 6-и мсб, 1-го тб та додаткового задіяння ще одного адн).
Другий етап:
- просування передових підрозділів противника по напрямку на Липці й вихід на рубіж Слобожанське–Веселе;
- після оточення та захоплення м.Вовчанськ, введення у бій "ешелону розвитку" зі складу 44-го АК (до 7-и мсб та ще 1-го тб й 1-го адн) й вихід на рубіж Бугаївка – Білий Колодязь – Приколотне – Вільхуватка.
Третій (завершальний) етап
Вихід на рубіж — Першотравневе – Великий Бурлук – Григорівка – Одрадне частинами та з’єднаннями зі складу 6-ї ЗВА, 44-го АК та визначеного комплекту військ зі складу 2-ї мсд та 47-ї тд (зі складу 1-ї ТА).
Власне, саме такий план противника, однак без всіх цих деталей та нюансів, змалював достатньо коротко та лаконічно у одній зі своїх нещодавніх заяв Головнокомандувач ЗСУ генерал Сирський — й був, на мою думку, абсолютно правий.
Тобто те, що ви зараз прочитали — було задумане та заплановане противником саме на Харківському операційному напрямку. Накладіть на все це ще ІПсО противника на всіх трьох рівнях, зокрема стосовно дійсних та хибних цілей цієї операції, й загальна картина під назвою "большое российское наступление на Харьков" буде майже повною…
Іншими словами, справжньою метою російського наступу "на Харьков" було й, з огляду на все, продовжує бути не сам Харків, а тили нашого Куп’янського угрупування.
Або, щоб було зрозумілішим, — вся територія Харківської області східніше каскаду водосховищ Сіверського Донця…
З моменту початку цього перфомансу ворога на Слобожанщині пройшло більше двох тижнів (перші рейдові групи противника, зокрема із бронетехнікою, здійснили спроби перетнути кордон 10.05.2024-го). Чого вдалося досягнути противнику в реальності, тобто на практиці — особливо, стосовно тих цілей та докладених зусиль противника на цьому напрямку, ви всі бачите…
Однак, очевидно, його операція на Харківському операційному напрямку все ще ПРОДОВЖУЄТЬСЯ. Й відмовлятися у повній мірі від її продовження командування противника ПОКИ не збирається…
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.