Битва військових технологій: як Україна перемагає Росію і чому це не оцінює держава
У цій війні Україна має технологічну перевагу над Росією, і це визнають сторонні аналітики. Але, як зазначає політик і дипломат Володимир Омелян, ці передові розробки найчастіше потрапляють до армії без участі держави, яка б могла їх масштабувати, але чомусь не робить цього…
Рада оборонних інновацій США оприлюднила аналіз українських спроможностей щодо розвитку технологічного потенціалу Збройних сил України.
Документ розміщено на офіційному сайті Defense Innovation Board.
На думку представників консультативної ради, що працює в інтересах Департаменту оборони США, останні успіхи України на полі бою значною мірою були підкріплені технологічною перевагою над ворогом, що була здобута шляхом інтеграції у військо легкодоступних комерційних технологій та їхнього швидкого розвитку.
В основі бурхливого нарощення технологічного потенціалу українських Сил оборони наразі стоїть модель прямої взаємодії між програмістами, інженерами, менеджерами проєктів та військовослужбовцями на передовій. Ця взаємодія підтримується волонтерами і стартапами та фінансується з приватних джерел.
Однак цей низовий підхід, хоч і ефективний через відсутність державного контролю та бюрократичної тяганини, залишається погано пристосованим до масштабування на державному рівні та взаємодії з іноземними партнерами.
На думку аналітиків, головним менеджером розвитку українського технологічного потенціалу має стати держава.
На жаль, Уряд України не сповідує послідовний підхід до швидкого розвитку можливостей. Зокрема, Рада вказує на відсутність відомчої координації між розробниками та військовими, неспроможність влади належно сформувати та довести вимоги та запити військових до промисловості чи іноземних партнерів.
Усі ці 2,5 роки війни я щиро не розумію, чому нічого з того, що широко застосовується ЗСУ, уряд України так і не зміг запустити у масове серійне виробництво. Щоб щоразу солдат, отримуючи "щось", не ламав голову, як воно працює, яке буде ураження і на якій дистанції.
До речі, це стосується не лише зброї, але й всього іншого на війні: від автомобілів і броні до саперних лопаток, коліс і форми.
Можна нескінченно кивати на Захід, чому ми не в НАТО і де F-16, але вже неможливо приховувати факт відсутності масового виробництва українською промисловістю вкрай необхідних речей для фронту.
І гроші на це, до речі, можна було б легко знайти, якщо б "спецтехноекспортери на ламборгіні" займалися війною, а не бізнесом на крові в інтересах поки що невстановлених осіб…
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.