Рух у бік АЕС: як розвивається український наступ у Курській області
Військовий оглядач Олександр Коваленко підбиває перші підсумки наступу під Суджею. За всієї убогості інформації, що є у відкритих джерелах, можна зробити певні висновки, з них найдивовижніший — спостерігається рух у бік Курської АЕС.
Суджанська операція, що почалася 6 серпня, третій день продовжує розвиватися і, судячи з інформації, що надходить, насамперед від російської сторони, не натрапляє на серйозний опір з боку регулярних військ РФ. Оскільки українська сторона не дає жодних офіційних коментарів стосовно того, що відбувається, висновки про події, які стрімко розвиваються, можна зробити виключно зі слів російських військкорів і наближених до офіційних осіб.
Ситуація на третій день
Так, на другу половину дня третьої доби Суджанської операції можна говорити про збільшення фронту бойових дій у Курській області до 50 кілометрів. Зі свого боку, після полудня стали надходити повідомлення про бойові зіткнення в районі населених пунктів Анастасіївка та Івниця, що свідчить про збільшення фронту ще на 8 км, а також вклинювання в Курську область на 27 кілометрів. Водночас, якщо в перші 48 годин Суджанської операції основними лініями вклинювання стали траса Р-200 на Суджу та під прикриттям річки Ольшана з лівого флангу, а також напрямок Миколаєво — Дар’їно — Нижній Клин, під прикриттям річки Снагость, то зараз очевидним є напрямок уздовж автомобільної дороги Льгов — Суджа.
Також слід врахувати, що за перші 48 годин зона контролю вийшла за межі Суджанського району та перекинулася на дорогу Рильськ — Суджа на Коренівський район, практично впритул до околиць самого міста Коренево.
Якщо інформація про зіткнення в районі Анастасіївки та Івниці підтвердиться, то можна говорити про те, що російські війська втратили контроль практично над усією лівосторонньою частиною району по дорозы Льгов — Суджа, а це щонайменше 15 сіл, перераховувати які я не стану, щоб не перевантажувати інформацією. Головне не це. Головне те, що напрямок руху — це грамотний баланс між наявністю автомобільної дороги, залізниці, стійких, щільних ґрунтів, мінімальною присутністю населених пунктів, через які ця дорога веде, але розміщених праворуч і ліворуч від неї сіл, через які протікають річки, а саме — Мала Локня та Івниця.
Річки тут відіграють роль природних перешкод для несподіваних ударів по флангах, а за умови контролю сіл їх можна використовувати для розміщення сил і засобів, а також як зміцнювальні локації для прикриття основного напрямку руху. Знову ж таки, якщо інформація про Анастасіївку та Івницю підтвердиться, то можна говорити про основний напрямок руху як північний — на Льгов, до якого від Анастасіївки всього 18 км. І, якщо це так, то ще вчора фантастична версія про Курську АЕС стає все реалістичнішою!
Провал оборони
Учора стали публікувати більше відео та фото із зони бойових дій у Курській області. На них зображені російські солдати, які здаються в полон десятками. За попередньою інформацією, на вечір 7 серпня у полон здалося понад 300 російських військових. Крім того, у заляканому російському суспільстві лунає багато критики на адресу кадировських підрозділів "Ахмат", які також брали участь у прикритті кордону. І критика ця абсолютно справедлива, оскільки, щойно 6 серпня розпочалася артпідготовка в районі прикордонного пункту пропуску "Суджа", Свердликово, Олешні та Миколаєво-Дар’їно, підрозділи "Ахмат" як корова язиком злизала відразу по Р-200 у напрямку Курська. Наразі кілька сотень "ахматівців" замість захисту прикордонної зони "сміливо захищають" Курськ.
Також слід звернути увагу на те, що коли 10 травня російські війська розгорнули наступальну операцію в Харківській області, то всі основні ресурси для прикриття кордону зі складу формувань "Брянськ" і "Курськ" були сконцентровані в Бєлгородській області. Станом на початок наступу 10 травня у Бєлгородській області перебувало до 50 тисяч особового складу.
У жадобі до захоплення великих українських територій командування росіян критично послабило формування "Брянськ" і "Курськ", посиливши їх трохи підрозділами "Ахмат", які більше придатні для зйомки ТікТок-блогів, та аж ніяк не для повноцінних військових операцій наступального чи оборонного характеру. В результаті п’ятдесятитисячне угруповання російських військ на Харківщині змогло вклинитися по фронту 35 км на 6-8 км, третій місяць їхнє становище не змінюється, а в Курській області на третій день фронт розширився до 50 км, а глибина вклинювання — до 27 км, загальна площа територій, де втрачено контроль російськими військами, становить понад 400 км². І це лише станом на полудень 8 серпня.
Примітно, що від початку 2024 року російські війська в Україні спромоглися захопити територію площею трохи більш ніж 1 000 км². Понад пів року на 1 000 км² — і неповні три дні на 400 км²? Усе пізнається в порівнянні.
Перспективи
Події в Курській області розвиваються так само швидко, як і непередбачувано. Ще вчора чітко вимальовувалася санітарна зона, грамотно розміщена в межах логістичних артерій, рельєфно-ландшафтних особливостей області та природних перешкод, що виключають або ускладнюють флангові удари. Сьогодні ж можна говорити про стрімкий прорив у напрямі, який ще вчора здавався неймовірним. Чому? Та тому, що МО РФ повідомляло — до Суджанського району намагаються прорватися підрозділи чисельністю 300 осіб — 300 спартанців. Але очевидно, що це не так. Оцінити потенціал противника не може жоден російський чи неросійський ресурс, але це явно не три стандартні роти.
З огляду на наявність настільки обмеженої інформації та все більші панічні настрої в російському інформаційному середовищі, цілком можна говорити про потенціал як мінімум військової операції по лінії європейського маршруту траси Е-38. До речі, прикритою з північного боку річкою Сейм, і яка веде до Курської АЕС. Найближчi дні розставлять усі крапки над "І".
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.