До чого підводять Україну: у жовтні має стати зрозуміло, який мир пропонується

Через місяць буде розвилка. Або настане якась ясність і з'явиться основа для планування, або США зірвуться в кризу визнання результатів виборів. І тоді ще як мінімум три місяці всі світові хулігани зможуть творити що завгодно. Ось абсолютно все.

Це буде ідеальний час для дій, коли не можна, але якщо дуже треба і хочеться, то можна...

Стосовно України розгортається "війна сигналів". Сигнали на сигнали. Хто кого пересигналіть. Якщо записати ці сигнали в стовпчик, складається враження, що якісь шизофреніки освоїли морзянку, захопили передавальні пристрої і наповнюють ефір.

Загальний посил: Україна має змиритися з підморожуванням на поточній лінії фронту в обмін на щось.

По-перше, незрозуміло — в обмін на що? З різних бойових листків підморгують, що в обмін на щось із НАТО. І заявлять про це на "Рамштайні".

Може, щось і заявлять. Але для заяв щодо НАТО є набагато більш пристосоване місце — штаб-квартира НАТО в Брюсселі. Де проводили "Рамштайни". Бо в Німеччині будуть не тільки члени НАТО. Якщо витримувати логіку, то на найближчому "Рамштайні" щось мають політично заявити, а на наступному очному в Брюсселі (у листопаді) це щось мають закріпити.

Проблема в тому, що в листопаді контекст може бути таким, що буде не до закріплень чогось у Брюсселі. Тому опонентам України в НАТО немає сенсу лізти на рожен через тиждень на "Рамштайні", вони й потім зможуть петляти. І все може минути вельми милостиво. Орбан з Ердоганом вийдуть попити кави, Шольц і Макрон удадуть, що без перекладу не зрозуміли. Але вся ця конструкція зависне в повітрі з невідомою перспективою.

По-друге, поки що не окреслено аргументів, а з чого б це Москві щось підморожувати, без висунення ультиматумів?

Аргументи — це якісь реальні гарантії Україні: гроші, обсяг зброї, посилення режиму санкцій (зокрема проти поплічників РФ), спрямування на потреби нашої оборони російських активів тощо.

Якщо цього не буде, то розклад такий: усе, захоплене Путіним, де-факто визнається за ним, виноситься за дужки, а потім ще щось обговорюється. Так це, власне, і є російський ультиматум.

Це повна калька з того, що було в листопаді 2021 — лютому 2022 рр. До букви. До найдрібніших деталей.

Тому.

За місяць прозвучить ще мільярд слів. Щоб не загубити нитку, варто фіксувати матеріальні речі: зброю, гроші, прямі зобов'язання (які не можна скасувати в один клік), завдання прямої шкоди супротивнику. Тоді буде видно, до чого нас підводять.

У матеріальному світі картина така: українська армія з величезними труднощами і великою ціною, повільно відступаючи, завдає російській армії колосальних втрат. За всіх поганих новин, за всіх очевидних жахів війни, жодних підстав вимагати капітуляції України, за умови збереження навіть поточних обсягів західної допомоги — немає. Якщо допомогу буде заморожено/зменшено, тоді стане різко гірше. Але це створить проблеми вже не тільки нам.

Безумовно, найкращим сценарієм для нас є припинення бойових дій просто зараз, але (!!!) на траєкторії, яка передбачає подальші поступки з боку РФ за столом переговорів під тиском спільних аргументів України та партнерів.

Усе, що зараз відбувається — це боротьба за траєкторію перед моментом, коли відкриється вікно можливостей для ухвалення рішень щодо війни. Або ми будемо змушені змиритися з втратами та ще потім від чогось відмовлятися (не обов'язково від територій — від вимог, планів) в обмін на припинення вогню (поступова капітуляція). Або захоплене повисне гирями на Росії, тоді Росія від чогось почне відмовлятися.

Разом. Фокус на підтримку армії й збереження розуму в тилу. Щоб не підійти до розвилки в розібраному вигляді.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело