Настає нова реальність: чи готова Україна до переговорів США - Китай
Нічого принципово нового в переговорному форматі США-ЄС-Україна-Росія вже не відбудеться, впевнений журналіст Вадим Денисенко. А це означає, що питання війни в Україні вирішуватиметься між США і Китаєм, відносини з якими у нас, м'яко кажучи, не налагоджені.
Переговори США-Китай. Чи готова Україна до них?
Переговори в умовному чотирикутнику США-ЄС-Росія-Україна де-факто вичерпали себе. В ці дні ми переходимо в нову реальність, де основні переговори йтимуть між Пекіном та Вашингтоном
Про що ці переговори?
Насамперед про те, як уникнути прямого воєнного зіткнення двох гегемонів. Це не Ялта, де Трамп і Сі малюватимуть нові кордони на картах. Це переговори про правила гри в нових торгових, технологічних і логістичних реаліях 21 століття. І обнулення СОТ буде лише одним з перших кроків в цій війні.
Чим це відрізняється від "Холодної війни"?
"Холодна війна" передбачала жорсткий поділ світу між двома гегемонами, кожен з яких мав, по суті, необмежені поліцейські функції на ввірених їм територіях. Нинішня ситуація кардинально інша: ні США, ні Китай, як мінімум поки, не хочуть воювати за союзників. Цю прерогативу вони віддають країнам-регіональним лідерам. А відтак, замість детермінованого і жорстко розділеного світу, де маленькими вкрапленнями були країни з руху тих, хто не приєднався, матимемо дуже дифузійний світ з дивними альянсами та подвійними підпорядкуваннями (з одного боку — країні-гегемону, а з іншого — країні-регіональному лідеру).
Лінії водорозділу
Де-факто, зараз вже почалася війна за країни-регіональні лідери. І на цьому етапі водорозділом між одним та іншим світом будуть не цінності й навіть не економіка (кредити). Маркером приналежності до того чи іншого полюсу буде те, в кого ти купуєш зброю.
Чи готові ми до нових реалій?
Ми входимо в переговори США-Китай, маючи мінусовий баланс в Китаї та мінімально позитивний в США. Я завжди вважав, що опустити настільки низько відносини з Китаєм є помилкою. Нам необхідно зробити все, щоб наші відносини вивести хоча б на нейтральний рівень, адже питання закінчення війни тепер вже точно залежатиме від переговорів Пекін-Вашингтон.
Щодо Вашингтона, то тут ми маємо також надсерйозні проблеми. Річ у тім, що наша дипломатія не має системності й діє такими собі кавалерійськими наскоками. Є проблема — приїздить наш десант, проблема зменшується, десант іде назад. Наведу маленький приклад: три місяці минуло з того моменту, як ми оголосили про заміну нашого посла (відразу хочу віддати велике належне роботі Оксани Маркарової). Ми назвали навіть трьох кандидатів, а одну з них — Ольгу Стефанішину — навіть призначили спецпредставником Президента у справах США (кажуть, зараз вона готується до роботи в групі щодо безпекових гарантій і має брати там активну участь). Це все я до того, що пауза затяглася і нам вкрай важливо почати складну рутинну, послідовну працю, яка є часто невидимою, але яка найкраще сприяє результатам.
Вашингтон — одне з найбільш персоніфікованих міст світу: тут особисті стосунки важать в рази більше, ніж в Ер-Ріяді чи Пекіні. А нинішня політика "кавалерійських набігів" є хорошою і показала свою ефективність в кризові моменти. Але зараз потрібно знову бігти марафон. Бо переговори США-Китай — це точно марафон, якщо не тріатлон.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.