Оточення під Костянтинівкою: у чому полягає задум командування РФ – очікування і реальність
Російські штурмові групи, які прорвалися в Костянтинівку, все ще нечисленні, але ворожі "інфільтратори" саме тут докладають найсерйозніших зусиль, зазначає військовий аналітик Костянтин Машовець. Наміри створити тут черговий "мішок" очевидні — але поки що зробити це не вдається.
Напрямок Костянтинівки (Краматорськ)
Слід розуміти, що російське командування на цьому напрямку наразі покладає головну свою надію на здатність з’єднань і частин морської піхоти, які діють на суміжному фланзі його 8-ї та 51-ї ЗВА (нагадаю, хто забув, що ворог зосередився в цьому напрямку — 155-у, 336-у, 40-у окремі бригади морської піхоти\обрмп та 177-й окремий полк морської піхоти\опмп) — прорватися з південного заходу на ближні підступи до Дружківки та Костянтинівки, обходячи їх із заходу.
Водночас підрозділи 3-го АК противника, що діють у напрямках Біла Гора-Костянтинівка, а також підрозділи ліворуч від них, зі складу 8-ї ЗВА, що діють в напрямку Плещіївка-Костянтинівка, намагаються за будь-яку ціну "зачепитися" за саму Костянтинівку на досить широкій ділянці фронту.
На практиці (згідно з поточною ситуацією) це виглядає так…
Російські морські піхотинці ведуть запеклі бої за Шахове та Софіївку, у постійному режимі намагаються атакувати/штурмувати у бік півночі вздовж обох берегів Казенного Торця — з боку Володимирівки, яку вони раніше захопили, і з боку Паньківки.
Крім того, їхні спроби просуватися від Русина Яру вздовж ланцюга штучних водосховищ у північному напрямку до Новопавлівки стають дедалі наполегливішими. Ці бої носять дуже впертий характер з обох сторін. Вони тривають вже майже 2 місяці, проте за цей час ворог зміг захопити лише Володимирівку та частково Шахове.
У районі Софіївки (на сході) та Новопавлівки (на півдні) ворог атакує майже щодня, намагаючись прорватися на північ і дістатися до лінії Новогригорівка-Райське (тобто найближчі підходи до Дружківки). Поки що — безуспішно, темп наступу ворога в цьому напрямку мінімальний, а часом — він взагалі не має наступу. Хоча російські "інфільтратори" невеликими групами майже постійно намагаються повзти на північ від Софіївки до Новопавлівки.
Щодо 8-ї ЗВА та 3-го АК ворога, то там він досяг більшого. Просунувшись з боку Олександро-Шультиного вздовж залізниці, передові підрозділи 3-го АК противника, очевидно, змогли повністю взяти під контроль "дачі" (південний схід міста), трохи північніше Іванопілля перерізати дорогу, що веде з Костянтинівки на південь, і втриматися в "приватному секторі" міста в районі вулиць Транспортної, Вокзальної, Актобської та Костанайської. Наразі в цьому районі ворог намагається дістатися дороги Т-0504 через "Сіті-Драйв" (СТО), щоб полегшити собі просування через Предтечине та Ступочки в напрямку тієї ж Костянтинівки.
Наполегливість ворога на південний схід від Констянтинівки, на мою думку, зумовлена не лише бажанням російського командування доповісти своєму політичному керівництву про "успішний початок боїв за взяття Костянтинівки", а й ще одним тактичним завданням — ворог явно прагне "ізолювати" підрозділи ЗСУ, які продовжують успішно оборонятися в районі Часового Яру, від району оборони в Констянтинівці, активно намагаючись просунутись своїми передовими підрозділами з цих напрямків на північний захід і північ.
Іншими словами, досягнувши рубежу Новодмитрівка-Червоне, повністю "звернути" українську оборону в районі Часового Яру тиском з півдня. Це досить очевидне "прагнення" російського командування. Однак наразі це досить далеко від практичної реалізації, оскільки ворожі штурмові групи, які прорвалися до Костянтинівки, все ще малочисельні. Їхнє становище не є цілком стабільним. Щобільше, ворог не може впевнено закріпитися ні в районі Предтечиного, ні в районі Ступочок, хоча вперто намагається накопичувати там піхоту.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.