Час цілитися: як еволюція стрілецької зброї повернула традиції влучних пострілів
Еволюція стрілецької зброї повертає часи, коли стріляли в ціль, а не в бік ворога, робить висновок письменник-фантаст Гранд Джордж. Поява дронів зробила поле бою надто прозорим — і тепер ніхто не може дозволити собі довгих черг тільки для того, щоб справити враження на неприятеля.
Міркування на тему витрат боєприпасів в розрізі історії розвитку стрілецької зброї
Знаєте, є одна дивна цифра, яка на перший погляд здається абсурдною: середньовічний англійський лучник був у сотні разів "ефективнішим" за сучасного стрільця з елітного спецпідрозділу. Це, звісно, якщо міряти ефективність кількістю випущених боєприпасів на одне влучання. Адже, якщо подивитися тенденцію, то видається, ніби ми деградуємо вже п'ятсот років поспіль. Але якщо зануритися в те, як змінювалася стрілецька зброя і, головне, людина на полі бою, стає зрозуміло — справа зовсім не в кривих руках.
Будьмо відверті: лучнику під Азенкуром було простіше. Не в плані фізичного навантаження, а в плані цілі. Перед ним стояла щільна, монолітна стіна з лицарів та піхоти. Йому не треба було вицілювати гудзик на мундирі — він просто пускав стрілу "кудись туди", і вона з величезною ймовірністю знаходила чиєсь плече або коня. Історики кажуть, що тоді одне влучання припадало десь на 20-50 стріл. Для сучасного піхотинця це показник рівня "бог".
Коли з'явилися мушкети, ситуація майже не змінилася. Ми звикли думати, що мушкет — це щось про влучність, але насправді це була "машина для шуму". На 100 метрів ти міг не влучити навіть у стайню, тому тактика була простою: постав сто людей у ряд, нехай вони вистрілять одночасно, і цей "свинець" когось та й зачепить. Тоді солдатів навіть не вчили цілитися — їх вчили синхронно натискати на гачок. Ефективність трималася на тому, що супротивники досі стояли щільними групами. Одне влучання на 20-30 пострілів було нормою.
А потім, у XIX столітті, зброя отримала нарізи в стволі, і все зламалося. Гвинтівка стала бити влучно і далеко, і солдати миттєво зрозуміли: якщо ти стоїш у повний зріст — ти труп. Саме тоді "цвинтарна тиша" стала ознакою професіоналізму. Люди почали розсипатися, лягати в бруд, ховатися за кожним кущем.
І ось тут статистика влучань полетіла в прірву. Вже під час Громадянської війни в США на одного вбитого витрачали сотні куль. Чому? Бо ціль "зникла". Вона стала маленькою, рухливою і дуже наляканою.
У XX столітті, з появою автоматів, людство взагалі перейшло в еру "статистичного вогню". Відомий дослідник С.Л.А. Маршал після Другої світової війни шокував усіх звітом, згідно з яким більшість солдатів взагалі не стріляли прицільно в конкретну людину. Вони стріляли "в напрямку ворога".
А у В'єтнамі витрати набоїв злетіли до космічних 50 000 одиниць на одного бійця. Зброя стала ідеальною, а влучність — нікчемною. Але це була не помилка, а доктрина придушення: ти стріляєш не для того, щоб убити, а щоб ворог не міг підняти голови, поки по ньому працює щось важче.
А що сьогодні, у XXI столітті? Наразі ми спостерігаємо найцікавіший поворот. Доктрина "засипати ворога свинцем" почала помирати. Чому? Бо поле бою стало надто прозорим.
Сьогодні кожна довга черга з автомата чи кулемета — це величезна неонова вивіска "Я ТУТ"!!! Це як свято для ворожого дрона чи тепловізора. Якщо раніше ти міг випустити три магазини в бік кущів і залишитися непоміченим, то зараз тепло ствола після десяти пострілів світиться на моніторі оператора БПЛА як сигнальна ракета.
Ми повертаємося до того, що кожен постріл має бути обґрунтованим. Сучасна індивідуальна зброя знову стає інструментом для одного-двох точних пострілів, після яких треба миттєво тікати. Подавлення вогнем стає занадто дорогим задоволенням — не через ціну набоїв, а через ризик для життя того, хто стріляє.
Тому, коли кажуть, що лучники були влучнішими — це правда лише наполовину. Просто їхній ворог не вмів так майстерно ховатися і так швидко "давати відсіч", як це робить сучасна війна. Сьогоднішня низька статистика влучань — це не ознака слабкості, а ціна того, що ворог навчився ховатися.
В контексті усього, про що йшлося вище, варто розуміти, наскільки важливими для ЗСУ є: боєприпаси, засоби точного ураження, міномети, артилерія, а найбільше — дрони та сучасна й ефективна ППО.
Слава Україні!
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.