Звідки тепло і світло в наших будинках: що важливо розуміти в розпал важкої зими 2026 року в Україні
Коли в наших будинках зникає світло і тепло, дуже хочеться викрикувати прокльони на адресу тих, хто за це відповідає, а то й перекривати вулиці на знак протесту. Економіст Сергій Фурса пропонує в такі хвилини подумати, а чому ці проблеми — і віддати належне тим, завдяки кому тепло і світло до нас все-таки повертаються, раз за разом.
Вода починає бігти трубами, обіцяючи не глобальне потепління в чотирьох стінах власного дому… відключеня електрики стають трохи більш прогнозованими, даючи можливість планувати життя… здається, це життя стає трохи більш комфортним, навіть на тлі завивань холодного вітру за вікном, і розуміння, що це може бути лише тимчасовим полегшенням, що буде тривати до наступної масованної атаки росіян…
…не надовго… до наступного вибуху вночі, що знов переводить в режим екстрених відключень… ти знов не знаєш, чи буде світло… чи стане тепліше… чи вода в батареях побіжить в інший бік…
І на цьому тлі є спокуса дати волю почуттям, злості та роздратуванню, спрямованому у всесвіт і на людей, що поруч… адже чому так довго і мало…. А хтось готовий виходити та перекривати дороги, не розуміючи, чому раптом немає світла і тепла…
Не розуміючи…
Які важливі слова…
Адже важко зрозуміти, які вчинки, скільки зусиль було зроблено, щоб можна було лежати на дивані та слухати, як вода біжить трубами…
Не розуміючи, що це забезпечено самопожертвою хлопців і дівчат, які у 20-градусний мороз лишаються на лінії фронту. Тримаючи оборону у цей найхолодніший день і найхолоднішу ніч. Не пускаючи росіян підійти ще ближче до твого дому, не даючи їм зруйнувати ті чотири стіни, в яких тобі може бути трошки дискомфортно.
Не розуміючи, що це забезпечено роботою енергетиків, що латають систему у той самий 20-градусний мороз, відновлюючи постачання електрики, розморожуючи труби, лагодячи промерзлими пальцями лише їм відомі механізми… підключаючи до світла і тепла не свої домівки…
… які красиві фото виходять, коли льодяний дощ з неба застигає на гілках дерев… і як ненавидять це енергетики, знаючи, як багато шкоди несе із собою ця краса…
Не розуміючи… які прості й ключові слова…
Як легко не хотіти цього розуміти та піддаватися спокусі… спокусі простих вимог і егоїстичних бажань…
Не розуміючи й забуваючи, що години комфорту зараз не подаровані, а вистраждані…
Не розуміючи й забуваючи… забуваючи про вдячність…. вдячність тисячам інших людей, яких ти, може, ніколи не зустрінеш у своєму житті… але яким ти цим життям завдячуєш.…
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.