Страх як головна зброя Путіна: як ударами по енергетиці Росія намагається спрямувати Україну шляхом Грузії
Удари по українській енергетиці мають не тільки сьогохвилинну мету, а й далекосяжні, попереджає політичний експерт Максим Ялі. З їхньою допомогою росіяни хочуть знищити можливості України на швидке відновлення після закінчення війни за допомогою Заходу, провернути той фокус, який їм вдався в Грузії, де до влади зрештою прийшли проросійські сили.
Потрібно розуміти, що намагаючись знищити енергетичну систему України, Кремль має на меті не тільки коротко-середньострокові цілі з примусу України до миру на своїх умовах.
Довгострокові цілі — знищити можливості України на швидке відновлення після закінчення війни за допомогою Заходу. Їхня мета — не дати можливість побудувати нову "вітрину" Заходу на кордоні з РФ. Вселити страх українцям на підсвідомому рівні, на рівні рефлексів: "Аби не було війни!". Щоб українці відповідно голосували на майбутніх виборах за партії, які виступатимуть за нормалізацію відносин із РФ.
Те, що здавалося неможливим після воєнної агресії РФ проти Грузії на початку 2010-х, через десять років стало реальністю. При владі вже кілька виборчих циклів перебуває політична сила, яка виступає за зближення з Росією, принаймні в економічній сфері. А президент Саакашвілі, який кинув виклик Путіну і був національним героєм у 2008-му — гниє у в'язниці в Грузії без перспектив звільнення.
Страх — це найсильніша емоція, закріплена на рівні рефлексів. Саме за його допомогою і керував Сталін, який убив мільйони громадян власної країни і побудував "імперію зла". Путін намагається реінкарнувати цю імперію і використовує ті самі методи як усередині країни, так і зовні. І робитиме все можливе, щоб після закінчення цієї фази війни в Україні настала "руїна", як у другій половині 18 століття. Щоб усе повернулося назад, як і на початку 20-го, після поразки УНР від більшовиків.
Головна слабкість наших "еліт" у протистоянні з Кремлем — нездатність постановки і реалізації довгострокових цілей.
Перевага Кремля — здатність їхнього досягнення, нехай і деструктивних цілей, з максимальною концентрацією ресурсів на їхнє досягнення. Відсутність реальної опозиції та "народ-терпила", інфікований вірусом імперіалізму.
У цьому й відмінність між нами. В українців поріг терпимості набагато нижчий, існує реальна опозиція і проблема ментальності — тотальна недовіра владі та інфантильність, відсутність здатності більшості населення брати відповідальність за власний політичний вибір.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.