5 тез про актуальне: чому війна в Ірані затягується, а переговори з росіянами практично зайшли в глухий кут
Іран — не Венесуела, але Трамп цього не врахував, і тому маленької переможної війни тут у нього не вийшло, зазначає політичний аналітик Вадим Денисенко. У підсумку, головними бенефіціарами війни виявилися Росія з Ізраїлем, а переговори щодо України остаточно зайшли в глухий кут…
Війна в Ірані затягується. Переговори з росіянами практично в тупику.
Головними переможцями нинішньої ситуації виглядають Ізраїль та Росія. Перший — через руйнацію іранської економіки та обʼєднання всього арабського світу проти Ірану. Другий — через ріст цін на нафту
1. Логіка дій керівництва Ірану дуже проста: зберегти режим. Венесуельський сценарій виглядає зараз як майже фантастичний. На відміну від Венесуели, іранський режим був і є аж надто ідеологізованим, і на відміну від Венесуели, правляча верхівка багато в чому вірила і вірить в свою ідеологію. Без зовнішнього втручання (наземна операція і повалення режиму з масовими подальшими чистками) зараз уявити собі падіння режиму доволі складно. А відтак можна говорити, що ті, хто ухвалював рішення про коротку війну, або виходили з неправдивих розвідданих, або керувалися волюнтаристськими мотивами.
2. Трамп має три ключові варіанти:
- протягом місяця зламати режим завдяки авіаударам (вірогідність низька);
- протягом місяця знищити левову частку економічного потенціалу Ірану і оголосити перемогу, правда, іранський режим також оголосить свою перемогу (поки це найбільш вірогідний варіант попри політичні ризики, як внутрішні в США, так і іміджеві в цілому).
- розпочати наземну операцію (цей варіант буде ухвалено в тому випадку, якщо воєнне командування і армія запевнять Трампа, що війна буде короткою).
3. Ця війна була розпочата Трампом з трьох головних причин: отримати контроль над нафтогазовою галуззю Ірану, завдяки цьому вийти із сильної позиції на переговори з Китаєм і для покращення політичного рейтингу. Для вирішення цих питань потрібен або перший, або третій варіанти. І тут треба ще раз наголосити: на кону стоїть імідж США на Близькому Сході зокрема і в цій частині світу взагалі.
4. Варто окремо звернути увагу, що Китай також не зміг натиснути на Іран в питанні Ормузької протоки і ударів по нафтогазовій інфраструктурі монархій Перської затоки. Іран, безумовно, перетворює себе в парію, але поки ні Росія, ні Китай не будуть рвати відносини. Обидва вважають, що зможуть зіграти в гру "посередник". І поки виглядає так, що більше варіантів стати посередником є у Китаю (знову-таки, якщо США підуть за другим сценарієм).
5. Українсько-російські переговори водночас, схоже, зайшли в глухий кут. Наш удар по Новоросійську — опосередковане цьому підтвердження. Вірогідність якихось проривів найближчим часом — практично нульова. Водночас роль США в цих переговорах напряму буде залежати від закінчення війни в Ірані. Також варто слідкувати за тим, чи зʼявиться Китай в іранському треку. Його поява там практично на 100% гарантуватиме його появу і в наших переговорах.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.