Досліджуємо кохання з "Папугою Флобера", готуємося до війни з Робом Бауером: 15 книг цієї весни

Отже, по три весняні новинки від українських видавництв.

Видавництво "Темпора"

Ольга Токарчук, "Хай зоре плуг твій кістки померлих"

Від авторки — лауреатки Нобелівської премії, яка активно підтримує Україну і приїздила з візитом у травні минулого року.

У віддаленому селі на самому кордоні з Чехією залишаються зимувати лише троє. Один з них раптово помирає, вдавившись кісткою. Літня вчителька Душейко переконана: це сарни помстилися жорстокому сусідові за полювання. Вона доглядає будинки сусідів, перекладає Блейка зі своїм колишнім учнем і складає гороскопи. А тим часом в околиці стаються ще три загадкові смерті.

Дон Делілло, "Точка Омега"

Людина в музеї дивиться фільм Гічкока "Психо", уповільнений до 24 годин. Якщо є жертва, то має бути й убивця. Тонка межа між минулим і майбутнім. Пустеля. Анонім, режисер, військовий аналітик і його донька. Простір, у якому час втрачає значення. Обережне переосмислення класики і водночас заклик її уважно споглядати. Маленький філософський шедевр Дона Делілло —його лаконічні "У пошуках втраченого часу", а ще історія про вічність, відповідальність і правду.

До речі, оригінальний текст має всього 117 сторінок, цікаво, скільки буде в нас.

Джуліан Барнз, "Папуга Флобера"

Ніжний, вишуканий роман про любов до одного автора. А ще про любов до жінки. До літератури і читання. Барнз дає нам шанс зануритися у контекст ХIХ століття, прожити кількадесят років серед письменників, побувати в екзотичних країнах, поспостерігати за розгортанням бурхливих любовних історій Флобера. I, врешті-решт, спитати в себе: чи справді ми довіряємо тому, що знаємо про людей минулого? Яке з опудал папуги справжнє? I чи це взагалі має значення?

Видавництво "Наш Формат"

Роберт Сапольскі, "Визначено наперед. Життя без свободи волі"

Один із найавторитетніших дослідників людської поведінки повертається з вибуховою працею, у якій пропонує сміливу й науково обґрунтовану тезу: свободи волі не існує.

Спираючись на нейробіологію, генетику та епігенетику, видатний вчений показує людину як надскладну систему, чиї рішення формуються ланцюжками причин — від поточного рівня цукру в крові до культури, у якій виросли наші предки. Намір і вибір не підвладні нашому "я", а обумовлені біологічними чинниками та обставинами, які не підвладні нам. Ця книжка — не про фаталізм чи безпорадність. Навпаки, відмова від віри у свободу волі відкриває шлях до нової освіти, правосуддя та справжньої гуманності — зі співчуттям і розумінням замість осуду, (само)критики чи помсти.

Роб Бауер, Елеонора Рассел, "Хочеш миру — готуйся до війни. План оборони Європи"

Автори розкривають незручну для європейців правду: ліберальні економіки вразливі, а залежність від Китаю та РФ стала зброєю проти них самих. Аналіз феномену української стійкості та вступу Фінляндії до НАТО доводить: мир тримається на готовності до боротьби. Це не чергова книжка з викладом теорій, а чіткий стратегічний план тотальної оборони для тих, хто керує процесами. Він містить алгоритми управління ризиками для держав та бізнесів, формулу політики стримування агресора, принципи впровадження в суспільстві концепції mission command, а також сім вимог до цивільної готовності — від здатності справлятися з масовими жертвами до стабільного постачання енергії. Авторська винагорода буде спрямована на благодійні проєкти в Україні.

Роб Бауер — адмірал у відставці. Голова Військового комітету НАТО у 2021–2025 роках. Брав провідну участь у відповіді НАТО на повномасштабне вторгнення Росії в Україну.

Елеонора Рассел — радниця зі стратегічних комунікацій.

Автори відкрито підтримують Україну та неодноразово приїжджали та виступали спікерами на Безпековому форумі.

Фредерік Форсайт, "День Шакала"

Шакал. Високий, світловолосий англієць із помутнілими сірими очима. Убивця найвищої кваліфікації. Людина, невідома жодній спецслужбі світу. Кілер із контрактом на вбивство найбільш охоронюваної людини на планеті.

Одна людина з гвинтівкою, здатна змінити хід історії. Людина, чия місія настільки таємна, що навіть її роботодавці не знають її імені. І коли хвилини відлічують час до фінального акту страти, здається, що на землі немає сили, здатної зупинити Шакала.

Це книжка, по якій було знято культові однойменні фільм та серіал.

Видавництво "Лабораторія"

Флоріан Іллієс, "1913: Літо століття"

Пруст шукає втрачений час, а Фройд розмовляє з кішкою на Берггассе, 19. Кафка пише "Перевтілення", а Малевич малює свій квадрат. Стравінський приносить у Париж "Весну священну", а у Мюнхені австрійський художник-поштівник на ім’я Адольф Гітлер продає акварелі біля палацу Шенбрунна, куди того ж дня шкутильгає грузин, на ім’я Сталін.

1913. Рік, у якому переплітаються сотні голосів, сцен і випадковостей, що пророкують катастрофу ХХ століття. Від Рільке, Ельзи Ласкер-Шюлер і Томаса Манна до винаходу екстазі й відкриття Нефертіті — усі, хто творять мистецтво, от-от опиняться по різні боки буремної й жорстокої історії. Це останнє літо перед прірвою. І останній подих світу, який ще вірить у красу.

Історію планують адаптувати у телевізійний серіал. Права куплені.

Анна Стаднік, "Мертва Віта"

Світ, у якому живе Віта — суцільна нудна рутина: зміни за касою, гуртожиток із тонкими стінами й нестерпними сусідами, м’ятні льодяники і…смерті. Щомісяця вона помирає, щоби зранку знову повернутися до життя: щоправда, без частини спогадів і без жодних уявлень про те, що робити далі. Забуття і смерть вже майже стали для неї звичними, та коли за дивних обставин починають гинути люди, яких Віта лиш встигла назвати знайомими, вона усвідомлює, що хтось заганяє її у пастку. І вона відчуває його присутність. Він знає все про неї. Він вже зовсім поруч.

"Мертва Віта" — найшвидший у виробництві проєкт для української редакції "Лабораторії". У видавництві порадили ретельно слідкувати за деталями, які супроводжують появу примар (як-от запах чи предмети), бо вони невипадкові.

Міла Смолярова, "Час невдах, або В кримській столиці хмарно з проясненнями"

В описі мого профілю написано, що я маю подкасти з українськими письменниками та письменницями. Міла Смолярова якраз була моєю гостею. Цього разу від авторки — не коротка проза, а роман. Про Крим. Про автономний півострів без додатку "окупований". Про інфантильне покоління, яке лиш вчиться жити, помиляється і кохає. І про рідкісну розкіш не обертатися назад у часі.

Їх зведе спекотне літо 2003 року у самому серці кримського півострова. Там, де нерозсудливість здається мірилом свободи, а доросле життя тільки починається і нагадує гру "Хто перший?". Ще немає соціальних мереж, ніхто не знімає лавсторі, а мобільна розмова триває кілька перших безкоштовних секунд. Зізнання в коханні розчиняються у сигаретному диму й тонуть на дні коньячних келихів, залишаючи після себе присмак недомовленостей і сміливих обіцянок. Кого ж він обере – архітектуру чи дівчину в робочому комбінезоні? І чи правильним виявиться цей вибір?

В книжці два фінали і спочатку авторка хотіла, щоб було два тиражі з різними фіналами. Міла починала писати книжку ще в не окупованому Криму і ця історія з нею вже понад двадцять років.

Видавництво "РМ"

Астрід Ліндґрен, "Щоденники воєнного часу. 1939–1945"

Це дуже особисте зображення того, як драматичні світові події впливають на всіх нас. Вона ще не стала відомою письменницею — перша книжка про Пеппі Довгапанчоху була опублікована того самого року, коли закінчилася війна, 1945-го, але допитливість і гострий критичний розум спонукали до аналізу подій на фронті і в тилу.

Окрім власних нотаток, щоденники містять багато вирізаних статей зі шведських газет, які вона коментує. Не всі знають, що Астрід Ліндґрен була антинацисткою й усе життя боролася проти війни та насильства.

17 опублікованих щоденників — унікальний документ від звичайної людини та однієї з найвідоміших шведок світу.

До речі, перший наклад продали за декілька днів.

Крістін Генна, "Жінки"

Коли двадцятирічна студентка коледжу Френсіс Мак-Ґрет чує, що "жінки можуть бути героїнями", це спантеличує і надихає її. Вихована в ідилічній атмосфері сонячної Південної Каліфорнії під крилом консервативних батьків, вона завжди пишалася тим, що все робить правильно. Аж ось у 1965 році світ змінюється, і раптом Френсіс наважується уявити інше майбутнє для себе. Брат вирушає служити до В’єтнаму, а вона, торуючи шлях услід за ним, вступає до Корпусу медсестер армії США.

Юна й недосвідчена, як і чоловіки, яких відправили до В’єтнаму, Френсіс, яка тут стала Френкі, шокована хаосом і жахіттям війни. Кожен день — це рулетка, яка може вберегти життя чи забрати, подарувати надію чи зрадити. Дружба тут як ніколи міцна, але й вона може вмить розлетітися на друзки. Френкі зустрічає щасливих, хоробрих, але понівечених фізично й душевно людей, і врешті сама стає однією з них.

Однак війна — то лише початок. Справжня битва починається вдома, де ветеранів зустрічають розгнівані протестувальники та Америка, що прагне забути В’єтнам.

Цей роман — історія однієї жінки, яка вирушила на війну, та водночас і всіх американок, які наражали себе на небезпеку, проте їхньою жертовністю та відданістю власній країні надто часто нехтували.

Таша Сурі, "Жасминовий трон"

Принцесу Маліні кинув за ґрати рідний брат. Тепер вона нидіє на Хірані, у стародавньому храмі; колись там плинули чарівні безсмертні води, а нині залишилися самі руїни. Прія — одна зі служниць, які щоночі долають небезпечний шлях на вершину Хірани, щоб прибрати в покоях Маліні. Прія рада залишатися безликою челяддю, аби тільки ніхто не розгадав її небезпечної таємниці.

Однак коли Маліні випадково дізнається про істинну природу Прії, їхні долі переплітаються навіки. Одна — принцеса, що прагне помститися братові, скинувши його з престолу. Друга — священнослужителька, яка хоче віднайти родину. Разом вони змінять долю імперії.

До речі, книжка виборола премію World Fantasy Award і стала одним із найбільш обговорюваних епічних фентезі останніх років.

Видавництво ArtHuss

Метью Вілсон, "Прихована мова символів"

Чому на гравюрі Альбрехта Дюрера "Меланхолія І" янгол завмер у зажурі, оточений дивними інструментами й предметами? І що приховує ця мовчазна сцена, яка вже понад п’ять століть не дає спокою дослідникам?

Книга показує, що символи — це не декоративні дрібниці й не зашифровані "підказки для обраних", а потужна мова, за допомогою якої людство мислило, вірувало, панувало, боялося й сподівалося. Автор простежує, як символи народжуються, мандрують між культурами, змінюють значення і навіть впливають на хід історії — від імперських перлів і фонтанів до соняшників, сов і Всевидячого ока.

Це видання — не лише про мистецтво, а й про спосіб мислення: про здатність бачити за образом ідею, за знаком — історію, а за знайомими символами — несподівано глибокі сенси. Книга стане провідником для всіх, хто хоче навчитися розпізнавати й розуміти приховану мову, якою світ говорить із нами вже тисячоліттями.

Джессі Шелл, "Мистецтво геймдизайну: Книга Лінз"

Культова та настільна книга усіх геймдизайнерів та розробників ігор.

Від одного з найкращих світових геймдизайнерів Джессі Шелла, який пропонує 116 наборів запитань, або лінз для розгляду дизайну гри, що охоплюють різні сфери — психологія, архітектура, музика, візуальний дизайн, кіно, програмна інженерія, дизайн тематичних парків, математика, дизайн головоломок і антропологія.

Петро Бевза, "300 художників та художниць України за 300 років"

Книга пропонує читачеві новий погляд на поступ українського мистецтва — від Гетьманщини до сьогодення. Зв’язок з європейською традицією і формування своєї, української; класичні побудови і руйнація усталеного; пошук власного висловлювання, стилю, власного "я"; абстракція і реальність; чуттєвість і світло; історія і сьогодення — все це та багато іншого можна знайти у трьохстах коротких есе, написаних Петром Бевзою — художником, який знає процес глибоко зсередини, оскільки сам належить до тих, хто творить українське мистецтво.

У цій книзі Петро Бевза досліджує питання: "Як українська ідентичність проявлена в образотворчому мистецтві у широкому культурно-історичному контексті?". Його вибір художників і їхніх творів, висвітлення художніх засобів і мистецьких контекстів є особистісним, однак доповнює і розширює вже відомі наукові праці критиків та істориків мистецтва.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.