ПВК замість ГУР та СБУ: до чого може призвести для України ідея про приватні військові компанії
Сама ідея створення приватних військових компаній не здається військовослужбовцю Віктору Тарану поганою. Інша справа, що Україна в її нинішньому політичному стані навряд чи готова сприйняти появу ПВК — це загрожує тим, що вони підпорядкують собі силові структури та відкриють шлях до військової диктатури.
Президент оголосив про створення приватних військових компаній. І сама ідея, якщо чесно, не погана.
У країнах із сильними державними інститутами ПВК давно стали інструментом державної політики, експорту безпекових послуг, охорони об’єктів, логістики, навчання та роботи у кризових регіонах. Це величезний ринок із мільярдними контрактами, де працюють колишні військові, інструктори, аналітики та технічні фахівці.
Для України це також могло б стати способом втримати у системі тисячі ветеранів, інструкторів, операторів дронів, фахівців РЕБ та людей із реальним бойовим досвідом. Це могло б створити новий сектор економіки, нові податки, експорт послуг і вплив України на міжнародному ринку безпеки.
Але Є Одне Але.
ПВК добре працюють там, де держава сильніша за будь-який приватний інтерес. Там, де працюють суди, поліція, спецслужби, парламентський контроль і політична відповідальність. Там, де еліти бояться закону.
На жаль, в Україні ж ми поки навіть не навчилися відповідально голосувати і системно контролювати владу. У нас досі величезний вплив олігархічних груп, тіньових фінансових потоків, політичних "криш" і слабких інституцій. А тепер уявіть, що до цього додаються ще й структури з власною зброєю, ветеранами, дронами, зв’язком, транспортом і міжнародними контрактами.
Ризик тут не лише у криміналі. Окремий ризик, що різні ПВК підімнуть під себе МВС, ГУР або СБУ із СЗР.
І ми матимемо ризик появи приватних армій впливу, яких використовуватимуть у політичній боротьбі, тиску на бізнес, у війнах між фінансово-політичними групами.
І, звісно, у витоку бойових технологій та перетворенні частини ветеранів із державного ресурсу безпеки на інструмент приватних інтересів.
І найнебезпечніше те, що після війни в країні залишиться величезна кількість людей із бойовим досвідом, травмами, зброєю і відчуттям несправедливості. Якщо держава не буде сильною, це може стати дуже вибуховою сумішшю.
Тому сама ідея ПВК не є поганою. Питання лише в одному. Чи готова до цього держава і суспільство?
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.