Війна ніколи не змінюється? Про новий тип воєн і прогнози миру
Тотальна війна полягає не в захопленні територій. Тотальна війна полягає у знищенні продуктивного потенціалу противника: здатності готувати нових солдатів, виробляти боєприпаси, народжувати дітей тощо. Олексій Кущ розмірковує про це, спираючись на книжку Дені де Ружмона "Кохання і Західний світ", та аналізує формат нинішньої російсько-української війни.
Цей пост став можливим завдяки прочитанню приголомшливої книжки Дені де Ружмона "Любов і Західний світ".
Ружмон виводить класичну європейську теорію воєн із далекого Провансу, з точки сплетіння кельтського епосу (роман "Про Трістана та Ізольду"), релігії катарів і поезії трубадурів.
Війна уподібнювалася стосункам лицаря і дами: залицяння і спокушання (дипломатія) або насильство (війна).
Звідси всі ці реверанси у вигляді оголошення війни, турнірів, поєдинків перед битвою, чіткої регламентації мирних переговорів та укладення угод.
Мета класичної війни — "Захопити Живого", "Захопити Ціле/Частину Цілого".
Ключова відмінність парадигми класичних воєн — це примат раціональних інтересів як під час початку воєн, так і під час їх завершення.
У класичних війнах активну участь брали еліти — лицарство, дворянство.
Усе змінилося в 19 столітті — у новій парадигмі "національних воєн", коли на зміну монархіям прийшли буржуазні республіки.
Війни стали ристалищем міщанства і дрібних буржуа.
Національна війна — це Культ Героїчної Смерті, ірраціональний ресентимент і відсутність раціональних індикаторів завершення війни. Це початок витіснення раціо з цілепокладання війни.
Буржуазна система спробувала повернути теорію воєн у раціональне русло наприкінці 19 століття і тимчасово досягла успіху в цьому. Але не надовго.
Перша світова війна — це трансформація формату "національний воєн" у нову парадигму "тотальної механістичної війни".
У парадигмі "тотальної", війна стає тотальним актом знищення противника.
Мета — це захоплення "мертвого, а не живого суперника".
Не-володіння мертвим/знищеним замість володіння частково або повністю цілим/живим.
Тотальна війна полягає не в захопленні територій.
Наприклад, лінія фронту на дату закінчення Першої світової війни проходила територією Франції та Бельгії і німецькі війська перебували за межами Німеччини.
Тотальна війна полягає у знищенні продуктивного потенціалу противника: здатності готувати нових солдатів, виробляти боєприпаси, народжувати дітей тощо.
Три основні індикатори динаміки тотальної війни:
- Військові втрати у відсотковому відношенні до мобілізаційного потенціалу.
- Ступінь руйнування промисловості, інфраструктури міст та енергетики.
- Ступінь руйнування демографічного потенціалу, включно з фертильним потенціалом.
У рамках цієї парадигми, контроль територій — другорядний фактор, який відіграє певну роль, але не основну.
Зрештою, мета тотальної війни: зламати волю суперника — образна "кастрація ворога".
Ружмон, звісно, не знав про нинішній формат тотальної кібер-війни, коли лінія фронту перетворюється на кіл-зону, а штурмовики — на новий формат "сталкерів кіл-зони", завдання яких полягає у виживанні та позначенні присутності/контролю в певній локації.
Тепер проаналізуємо формат нинішньої російсько-української війни.
З боку України — це національна війна.
Тому і "Героїчний Культ Смерті", і домінування ірраціонального ресентименту, і відсутність раціональних індикаторів завершення війни або раціо в цілепокладанні. Будь-який компроміс у цій моделі сприймається як зрада.
Для РФ — це формат тотальної війни.
Звідси і повна офіційна незрозумілість у частині векторів окупації тих чи інших територій (мета з окупації Донбасу, очевидно, є тактичною, а не стратегічною).
Мета такої тотальної війни з боку РФ — нанесення максимальної шкоди мобілізаційному, економічному, інфраструктурному та демографічному потенціалу України.
У рамках цього типу війни, РФ, найімовірніше, проводитиме або обмежену мобілізацію, або зовсім відмовлятиметься від неї, віддаючи перевагу контрактній схемі поповнення особового складу армійських підрозділів, що воюють.
Бо адміністративна мобілізація — це насичення кіл-зони не "сталкерами" — контрактниками, а мобілізованими з вищим рівнем втрат.
Є така фраза: "Опалювати дім грошима" як алегорія вкрай неефективного використання якогось дефіцитного ресурсу.
У тотальній кібер-війні таким дефіцитним ресурсом стають Люди.
Найефективнішими стають або технології кібернізації війни, або ефективні контрактні моделі рекрутингу.
Все інше призводить лише до прискореного випалювання ключових параметрів стійкості під час тотальної війни.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.