Удар Ірану по Україні скасовується: чому Тегеран так швидко заспокоївся
Розмови про удар іранською балістичною зброєю по Україні виявилися сильно перебільшеними, зазначає експерт з міжнародних відносин Ігор Семиволос. Розмова міністрів закордонних справ двох країн зняла напругу, але найголовніше — немає прагнення до ескалації в цьому напрямку, тому всі погрози Тегерана залишилися декларативними.
Цілком адекватна розмова Сибіги з Аракчі. У прагматичній дипломатії під час війни ключове — це утримання рамки, а не емоційні випади.
Наші не "бикували", а спокійно пояснили іранцям, чого ми прагнемо і чому так діємо. Сибіга відпрацював класичний виважений розрахунок: доніс причинно-наслідкові зв'язки (локація, залученість судна у військову логістику та право України на самозахист); зняв ризики для дипломатії Євросоюзу, оскільки Тегеран намагався через канал із Каллас виставити Україну "неконтрольованим дестабілізаційним чинником". Пряма й спокійна розмова закриває цей майданчик для іранських маніпуляцій.
Перепрошення в таких випадках — річ прийнятна, а щодо компенсацій, то радше рак на горі свисне, або ж це станеться вже після того, як подібний крок зроблять самі іранці. Зрозуміло, що поки Тегеран не відшкодував збитки за збитий рейс PS752 та постачання "Шахедів", питання будь-яких виплат з нашого боку не вийде далі суто протокольних формулювань.
Головне в цій розмові — підтвердження того, що для іранців зовнішньополітична частина проблеми є ключовою. Для Аракчі і тамтешньої верхівки цей інцидент — насамперед інструмент у власній грі із Заходом та спроба зберегти обличчя на тлі тиску з боку США й Ізраїлю. Коли стає зрозуміло, що внутрішньополітичного чи військового запиту на ескалацію з Україною в них немає, увесь демарш швидко зводиться до порожньої риторики.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.