Країна без президента: у чому полягає хитра політична гра РФ з підпорядкування України
У Кремля є план політичного руйнування України, і блогер Олексій Копитько бачить його цілком чітко. Під виглядом перевиборів російські політтехнологи хочуть влаштувати у нас хаос — і з цією метою переформатувати парламент так, щоб він схвалив усе, що потрібно.
Є привід виділити основний гібридний сюжет, який росіяни підготували на осінь і під який намагатимуться заручитися підтримкою Вашингтона.
Торпеда, вистругана в Кремлі, має дуже просту назву — нелегітимність української влади. Так, знову. До цього вкотре підвів заступник глави МЗС РФ Михайло Галузін, який явно почав занадто часто давати інтерв’ю та поширювати інформацію на тему переговорів.
Ситуація виглядає так.
Росія нібито прагне миру, але її цікавлять "всеосяжні домовленості" та "усунення першопричин конфлікту". Для цього потрібна "легітимна влада". А отже — вибори в Україні.
Легко помітити, що росіяни використовують тему легітимності у мінливому режимі. Особисто Путін неодноразово заявляв, що готовий зустрітися з президентом Володимиром Зеленським. Потім змінював позицію. Потім знову змінював її на 180 градусів.
Зараз вибудовують таку логіку. Щоб забезпечити перерву для проведення виборів, Україна має вийти з Донбасу. Щоб організувати виборчу кампанію, в Україні має бути встановлено тимчасове управління під егідою ООН, за участю США, Європи, Росії та ще когось. Одне із завдань — заблокувати військову допомогу. Після чого ново(пере)обраний президент і парламент зможуть реалізувати "всеосяжні домовленості".
Підсумок: маємо максимально конкретний і вимірюваний сюжет — Донбас в обмін на вибори. Спроби налякати Київ та інші міста України — це один із способів схилити населення до обговорення цього сценарію.
Формула російських терористів така: хочете покласти край стражданням і домогтися бажаних виборів для зміни набридлої влади — віддайте крихітні території Донбасу, які й так зруйновані й які вам не потрібні триста років.
Відразу виникає кілька риторичних запитань.
Візьмемо список потенційних лідерів президентських перегонів. Хто з них виглядає таким, що морально готовий і технічно здатний виконати російський ультиматум? На мою думку, ніхто.
Тоді навіщо Росії ці вибори? Щоб замість президента, легітимність якого вони заперечують, їм протистояв лідер, обраний у межах загальновизнаного процесу? Та ще й із потенційно більш жорсткою позицією? Де тут логіка?
Логіка цілком зрозуміла і ґрунтується на тому, що Росія не має "свого" кандидата на президентських виборах в Україні. Тому мета Росії — відсутність загальновизнаного легітимного переможця та подальший хаос. Цього можна досягти кількома способами.
По-перше, розпочати виборчу кампанію, але не дати можливості її завершити, влаштувавши якусь провокацію та порушивши перемир’я.
По-друге, завершити голосування таким способом, щоб значна частина країни та/або армії не визнала його результатів.
Безпосереднім наслідком відсутності загальновизнаного лідера є те, що армія перестає виконувати накази.
Ідея "зовнішнього управління під егідою ООН" (яку керівництво ООН не сприйняло) — це план зонування України, тільки у профіль.
Який наступний крок росіян? Його легко визначити. Навіть якщо припустити, що якісь російські ідеї (у формі пропозицій від США, Ватикану чи Далай-лами…) будуть прийняті українською владою, їх неможливо реалізувати в межах чинної Конституції України. Пікантність полягає в тому, що внесення змін до Конституції — це складний процес, який технічно неможливо реалізувати в наших умовах. Зате технічно можливо ухвалити НОВУ Конституцію. Поцікавтеся, як юридично з’явилася чинна Конституція, і все стане зрозуміло.
Для цих цілей президент потрібен, загалом, лише як підписант закону. А все головне відбувається в парламенті.
Ось і вимальовуються дві тематичні лінії, за якими можна стежити: риторика щодо виборів як публічна страшилка та переформатування парламенту як тіньовий процес, що піддається вимірюванню.
У нинішній ситуації реальні ЛЕГІТИМНІ зміни у владі можливі лише через парламент. Ніяк інакше.
Я, чесно кажучи, не заздрю чинним депутатам. І цілком можу собі уявити ситуацію, коли доведеться масово виступити на захист парламенту.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані матеріали у рубриці "Думки" несе автор.