В обхід Костянтинівки та Дружківки: як російська армія намагається прорватися до Краматорська
Росіяни змогли пробити оборону ЗСУ на Краматорському напрямку зі сходу — в лоб, зазначає військовий аналітик Костянтин Машовець. Це створює певну проблему для українських військ — але все одно на інших ділянках фронту справи у супротивника йдуть не дуже добре, і про оточення Краматорська навіть не йдеться.
Щодо загальної оперативної ситуації на Краматорському напрямку — слід зауважити наступні чинники.
Очевидно, що загальний темп просування противника з південного заходу та півдня у напрямку Краматорська значною мірою залежить від впертих оборонних боїв ЗСУ, які вони продовжують вести у районі Костянтинівки. Російське командування змушене відволікати для цього значну частину 8-ї ЗВА та майже увесь 3-й армійський корпус, до того ж, посилюючи їх окремими силами та засобами з 51-ї та 3-ї ЗВА, замість того, аби залучити їх до охоплення Дружківки.
Водночас у смузі наступу своєї 3-ї ЗВА (на її лівому фланзі) противник, очевидно, отримав можливість прорватися безпосередньо на Краматорськ зі сходу, обходячи і Костянтинівку, і Дружківку. Ба більше, завдяки інтенсивному "проникненню" своїх штурмових груп по напрямку Новодмитрівка — Молочарка, він отримав можливість повністю "звернути" українську оборону на захід від Часового Яру і прискорити просування своєї 70-ї мсд у напрямку Часів Яр — Дружківка.
Однак дії противника вздовж річки Казенний Торець, у загальному напрямку з південного заходу на Дружківку, очевидно, виявилися не такими успішними. Хоча навіть і там противник продовжує здійснювати досить ефективну "інфільтрацію" своїх окремих штурмових груп. Фактично подальше успішне утримання українськими військами рубежу Новомиколаївка – Червоний Кут і району Торецьке – Торське – Павлівка – Приют практично "гарантує" противнику не менш вперті, ніж у Костянтинівці, бої за Дружківку, яку йому, ймовірно, доведеться штурмувати "в лоб" зі сходу та південного сходу.
Іншими словами…
Поки українське командування на всьому Слов'янсько-Краматорському оперативному напрямку вело і продовжує вести вперту "боротьбу за фланги" (утримуючи Лиманський плацдарм і ведучи вперті оборонні бої по рубежу Добропілля–Костянтинівка), російські війська фактично змогли організувати і провести, скажімо так, відносно успішні наступальні дії у бік Слов'янсько-Краматорської агломерації безпосередньо "в лоб", тобто зі сходу (відповідно по загальних дирекціях Сіверськ–Слов'янськ і Бахмут–Краматорськ). Фактично таким способом створюючи для себе досить очевидні передумови для успішного виконання (причому ще цієї осені) першого етапу своєї Слов'янсько-Краматорської наступальної операції — виходу на ближні підступи як до Слов'янська, так і до Краматорська.
Проте загалом її успішне завершення, як було зазначено — "до кінця року", все ще виглядає досить проблематичним для противника. Оскільки він поки що так і не зміг забезпечити оперативне охоплення всієї цієї агломерації на достатню глибину. Противник зміг підійти до неї (причому лише на деяких вузьких ділянках) виключно зі сходу. Ба більше, досягнення самого цього охоплення як ПЕРЕДУМОВИ для подальшого наступу на всю агломерацію та її штурму наразі також залишається "дуже туманним". Тому перспектива наступу російських військ саме "в лоб" зі сходу, крім того, на досить вузьких ділянках фронту, все ще виглядає найімовірнішим сценарієм подальшого розвитку ситуації на цьому напрямку.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.