Розділи
Матеріали

Б'ють по інтернету та по мізках: у чому сенс нової тактики ракетних ударів РФ

Головне завдання російських ударів по Києву — зламати українців, дотиснути Україну до капітуляції, зазначає журналіст Роман Вибрановський. Нинішні удари по дата-центрах — чергова спроба знайти опору, вибивши яку, можна досягти цієї мети (що навряд чи вдасться, вкотре). А паралельно з цим триває інформаційна атака на наші мізки…

Останній наліт на Київ із атакою дата-центрiв | Фото: ДСНС

Російських коригувальників зараз цікавлять не фото прильотів, а наша реакція на них. Тому що вибір цілі зараз — це і вибір наративу.

Чому? Давайте відкотимося до головного завдання РФ — дотиснути Україну до капітуляції.

Зруйнувати Київ і змусити киян виїхати Росія не може. Пробувала, не змогла — місто працювало навіть із розбитим опаленням. Потім спалили склади, торгові центри, логістику — Київ живе і працює. Фронт перемоги не дає, а "переговори", які нам пропонують, — це не переговори, а примус до капітуляції на російських умовах. Отже, треба знайти те, що змусить Київ на них погодитися.

Кожна хвиля ударів — це їхня гіпотеза про те, на чому тримається місто. Без енергетики вивезли. Без складів якось вивозимо. Без дата-центрів — подивимося. Думаю, вивеземо: мережі зв'язку вразливі, але дуже децентралізовані.

Головне, як на мене, — поєднання ударів з інформаційною машиною, яка переписує кожен приліт з "Росія б'є" на "влада не захистила, влада не домовилася, влада краде".

Мета — розрив між суспільством і владою та розкол в елітах: бізнес, чиї активи горять, IT, який виїжджає, політики, які бачать, що "домовитися на будь-яких умовах" стає популярнішим за спротив.

Є і другий адресат — Захід. Кожен удар — це рахунок: відбудова, фінансування, стабілізація. Росія показує західним столицям, що Україну неможливо стабілізувати без згоди Москви і що ціна утримання зростатиме без межі. Втома Заходу — не побічний ефект, а ціль. Повідомлення просте: змусьте Київ прийняти наші умови, і це закінчиться.

Тому сьогодні вибір цілі — це водночас вибір наративу. А перевірити, чи наратив працює, можна лише одним способом: подивитися, що ми пишемо. Наша емоція — це їхня оцінка результату.

Це не заклик мовчати чи робити вигляд, що все добре. Питати про резервування, про захист, про ефективність треба.

Але між "влада має зробити мережу стійкою" і "влади не існує" лежить та сама межа, яку російська машина щодня намагається стерти.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело