Про віру та оптимізм: як жити в Україні, коли здається, що все навколо втрачено
Бізнесмен Максим Нефьодов настійно рекомендує не втрачати віри в майбутнє і не піддаватися песимізму під шквалом новин про те, що в країні все наскрізь прогнило і все навколо пропало. Він нагадує: коли всі вийшли на Майдан проти Януковича — Майдан переміг. Тому й зараз не можна мовчати, а треба боротися зі злом — кожному в міру своїх сил і можливостей.
Пост про віру і оптимізм.
Я бачу у своїх френдів у стрічці все більше своєрідного ескапізму як реакції на несправедливість світу. Активніша робота антикорсистеми, кадровий голод серед корупціонерів, нахабність і готовність ворогів грати в коротку без складних схем призводять до відчуття втрати контролю від поганих новин і пресрелізів — бо ми часто не можемо вплинути на зміни (з різних причин, зокрема обʼєктивних під час війни). Кожен знаходить власну реакцію на це, але у багатьох це свідомо чи частіше несвідомо перетворюється на позу мудрого циніка. "В інших країнах так само, ще й гірше". "Так а нема інших людей, ніким замінити уродів". "А ви бачили цих антикорупціонерів? Неввічливі, ще й кейс Арчера". "Нащо тягнути негатив у медіа?". "Політика малих добрих справ, робіть кожен своє". "Не можна говорити погане про країну під час війни".
Мені здається дуже важливим відділяти тут тактику від стратегії. Немає сенсу в істеричному заламуванні рук і криках в небо. Але є сенс памʼятати про різницю між добром і злом і не мовчати. Є сенс задавати незручні питання хоча б на оффреках і не забувати про "скандал минулого тижня". Є сенс вимагати кадрові зміни і не погоджуватись на "криве рішення краще, ніж ніякого".
Бо врешті, найголовніший ресурс громадянського суспільства — це віра, що зміни можливі. Що корупцію можна побороти, а не тільки очолити. Що цінності важливіші за короткострокову вигоду. Що можна будувати захист підстанцій без крокодилів і роллс-ройсів. Що можна звільняти поганих людей, а не "своїх не здаємо, бо не по-пацанськи". Що завтра ми досягнемо більшого, ніж сьогодні.
І це не пафосна теорія — це типова історія колективної дії. Якщо всі вийшли на Майдан проти Януковича, Майдан переміг. Якщо кожен "мудро" вирішив написати розумний пост і поржав з "наївних критиків" — то програв. Якщо підприємці вірять в успіх, вони роблять інвестиції, економіка зростає, всі отримують прибутки. Якщо зграя риб рухається як одна, коли бачить ворога, виникає "емерджентний інтелект", який зменшує колективні ризики.
Тому зберігайте віру і оптимізм, боріться зі злом, не мовчіть, а не знаходьте пояснення, чому "не сьогодні". Бо добро врешті переможе, а сором тих і за тих, хто мовчав і пояснював, чому "це нормально", буде завжди.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.