Учасник скандалу в "Укрексімбанку": "Той конфлікт із журналістами був помилкою"

4 жовтня державний "Укрексімбанк" опинився у центрі гучного скандалу. Голова правління банку Євген Мецгер зупинив інтерв'ю та розпорядився стерти відеозаписи журналістів програми "Схеми. Корупція в деталях", після чого журналісти звинуватили співробітників банку у застосуванні сили та перешкоджанні їхній роботі. Зараз ця справа розглядається в суді.

Цей скандал став тригером для дискусії між державними фінансовими компаніями та медіа. 29 грудня у Національній спілці журналістів України пройшов круглий стіл "Укрексімбанк: медійні, репутаційні, політичні, економічні та соціальні наслідки гучного скандалу 2021 року". На ній були присутні представники Міністерства фінансів України, Національного банку, журналісти, економісти, викладачі та професори національних університетів. Фокусу вдалося поспілкуватися з учасником скандалу — колишнім директором департаменту банківської безпеки "Укрексімбанку" Ігорем Тельбізовим, і розпитати про всі деталі інциденту.

— Ігоре, давайте почнемо нашу бесіду з того дня, коли журналісти "Схем" прийшли на інтерв'ю до голови. Якою була ваша роль у цьому процесі?

— Підрозділ інформаційної політики пише нам запит, що у затвердженому головою графіку є, як ми це називаємо, "захід" — це зустрічі, інтерв'ю тощо. Ми отримуємо список кількості осіб, їхніх прізвищ, номери паспортів, ідентифікаційний номер. Статус людини, це блогер, журналіст чи редактор, ми не бачимо, цим займається внутрішня безпека. Перевірка відбувається з офіційних баз, із якими працює банк.

Нас цікавить, чи не притягувалися до кримінальної відповідальності ті, хто заходить до банку, а також їхня ділова репутація. Один хлопець із знімальної команди мав проблеми із законом, тому ми йому не надали доступу до банку, а решті двох хлопців, які прийшли на інтерв'ю, дозволили.

Далі цим питанням займалася внутрішня безпека. Після глибшої перевірки начальник внутрішньої безпеки набрав департамент інформаційної політики і запитав, чи знають вони, що до банку їде журналіст-розслідувач "Схем", там відповіли, що знають і голова хоче цього інтерв'ю. Служба безпеки не рекомендувала проводити це інтерв'ю, але заборонити не мала права.

— А в чому проблема, що це були журналісти-розслідувачі? Якщо ви чесний банк, то що ховати?

— Це не проблема. Це наша робота — захист банку, зокрема інформаційний. Ми просто робили свою роботу. Я ще до цього повернуся, але ми завжди були в контакті з журналістами, за півтора роки, що я там працював, жодного запиту від журналіста не залишилося без відповіді. Але, зрозумійте, у вас, журналістів, є багато способів отримувати інформацію, ви повністю захищені законом, а державний банк ще після того, як навесні цього року став об'єктом критичної інфраструктури, обмежений. Закон "Про банківську таємницю", внутрішні положення банку, мінімальну шкоду репутації банку загрожує повним крахом, тому ми змушені припиняти всі можливі ризики.

— Але ж того дня ви знали, що у вас будуть журналісти?

— Вибачте, але у банку на день можуть відбуватися десятки заходів. Знати до таких подробиць, що о 10-й ранку прийшов журналіст на інтерв'ю… я не був в курсі. Це було фізично неможливо. У мене в підпорядкуванні 5 управлінь і близько 200 осіб, тільки моїх співробітників, і 2600 персоналу банку, як ви вважаєте, у всіх департаментах я можу бути фізично в курсі, скільки гостей приходить до банку? Тому що журналісти — теж гості.

— Давайте про момент конфлікту. Чому ви собі дозволили напасти на журналістів та застосувати силу?

— Зараз ми говоримо конкретно про мене, правильно? Я не виконував нічиїх команд відбирати камери і не мав жодних матеріалів. Єдине, що писали, що я скрутив оператора, я не скручував. Інструкція банку, яку я виконував, каже наступне: захист перших осіб банку, життя та здоров'я, а також захист від витоку будь-якої інформації, всіма можливими способами.

— Чи не здається вам, що ви перевищили межі цього захисту?

— Говорю особисто про свою поведінку. Я на той момент мав особливий статус, і прийняв рішення як керівник за дуже короткий час зробити так, щоб залишити інформацію у стінах банку. Про це, як я вказав вам раніше, свідчить положення банку, яке я повинен був виконувати.

— Сьогодні ви шкодуєте, що сталося?

— Безперечно, жахливо, що стався цей конфлікт. Нерозуміння між нами, яке вилилося в такий формат і сколихнуло всю громадськість. Але я вважаю, треба з усіх помилок виносити користь і уроки. Є необхідність розробити інструкції для служб безпеки банків та державних компаній під час комунікації з журналістами та блогерами. Я на це дивлюсь зараз як на привід поговорити між собою: експерти, банкіри, журналісти. Як у майбутньому уникати таких ситуацій, адже це коштувало журналістам переживань, а керівництву банку кар'єри, адже цього можна було уникнути. Мені щиро шкода за те, що сталося.

— Тобто ви стверджуєте, що основна сутність конфлікту — порушення банківської таємниці?

— Звичайно. Вся проблема лише в тому, що ми не мали запиту на цю інформацію. Ми б і так все надали. Але уявіть це державний банк, є репутація, клієнти. І приходять журналісти, які в камеру показують конфіденційну інформацію, яка має бути захищена. Вся причина непорозуміння — спосіб, яким вони її отримали, хоча ми могли надати її й так. Кредит перевірено банком, усі звинувачення порожні, це можуть перевірити правоохоронні органи.

То був мій перший досвід спілкування з журналістами. Після нього я став більше часу приділяти вашій роботі, і зараз розумію, як тоді безглуздо звучало моє запитання до журналіста: "Де ви взяли ці документи?"

— Я дивилася кадри конфлікту у банку, там не зовсім зрозуміло, що правління банку було готове надати якусь інформацію. Мецгер чітко сказав забрати камери і видалити все, і в досить агресивній манері.

— Ще раз я нічого не забирав у них і не видаляв. А щодо відео, всі файли за винятком того, що немає декількох моментів, які були в процесі наших переговорів.

— А що на цих записах?

— Там була цілком нормальна бесіда. Я нікого не звинувачую, може, технічно не змогли відновити, оскільки вони стверджують, що вся ця інформація була знищена. На тих шматочках я з ними веду діалог. Вони сказали, що програма виходить у четвер. Я їм запропонував зробити офіційний запит, і пообіцяв надати всі матеріали разом із відповіддю на запит. Вони перед цим не зробили навіть спроб офіційного запиту.

Я їм сказав, що вони просять коментар, змушуючи нас порушувати банківську таємницю. Я попросив їх дати час відповісти на запит. Я прямо при них зробив дзвінок і попросив дозвіл Брюховецького (Ред: бізнесмен Сергій Брюховецький, якому банк виділив $60 млн. кредиту на покупку ТРЦ SkyMall).

— І що він вам відповів?

— Потрібна була згода бенефіціара, що ми розкриваємо його дані. Я йому зателефонував і говорю: "Послухайте, прийшли журналісти, у ваших інтересах дати доступ до інформації". Він сказав, що не проти. Я у журналістів ще раз попросив запит, і пообіцяв, що наступного дня об 11 ранку вони отримають всю інформацію, аж до того, що будуть якісь суми на які українські банки перераховувалися.

— І чому не вдалося домовитися?

— Тому що вони продовжували паралельно вести приховану зйомку. Я чесно виконав усі свої інструкції, які у мене були. Але ж ви розумієте, є невідповідності, є недоробки, немає потрібної кількості протоколів взаємодії. Сьогодні в державних органах протоколи щодо взаємодії з медіа нормально не прописані, тоді як журналістика пішла далеко вперед, вона отримала більше повноважень, вона вже має величезну кількість інструментарію.

— Я пам'ятаю, що після того, як вас тимчасово відсторонили і через якийсь час ви повернулися на роботу в банк під оплески працівників фінустанови, викликало другу хвилю невдоволення. З боку це виглядало як ляпас журналістам.

— Ця ситуація до журналістів взагалі не має жодного стосунку. У нас дуже згуртований, професійний колектив, який і я, зокрема, збирав по всьому ринку. Я був відсутній місяць, поки йшло розслідування всередині банку. Коли я прийшов мене зустрів мій колектив, щоб підтримати суто морально, я сам на це не очікував, якби знав, попросив би так не робити, враховуючи, що цей вчинок неправильно розцінили. Усім було непросто, це не та ситуація, якою треба пишатися, але те, що мене зустріли оплесками мої співробітники — це просто моральна підтримка, нікого таким вчинком ні вони, ні я не хотіли образити.

— Це якось вплинуло на ваше звільнення?

— Коли закінчилося службове розслідування, за законом, я мав вийти на роботу. Поки я був тимчасово відсторонений, у банку почався тиск на людей, які працювали під моїм керівництвом з боку Наглядової ради. І це з огляду на те, що основне їхнє призначення — запровадження корпоративного управління. Але вони створили комітет з етики, я перша людина за історію банків, яка прийшла на цей комітет і 3 години 40 хвилин відповідала на їхні запитання. Я був зацікавлений у проведенні чесного службового розслідування.

У законі є одна тонкість, вони не можуть провести службове розслідування проти мене та голови, оскільки ми перебуваємо у прямому конфлікті інтересів із усіма співробітниками банку. Закон і положення каже — неможливо зробити це тим числом працівників, яке є в банку, треті особи теж не можуть цього робити, тому ми завжди переходимо до юрисдикції судів. А оскільки вже було заведено кримінальне провадження, то залишається просто чекати рішення суду. Але Наглядова рада вважала себе вище судів і вночі звільнила мене.

— Плануєте заперечувати це рішення?

— Ще фіналізую цю історію. Я хотів зрозуміти, за що звільнення. Мені сказали, що все одно звільнять тому, що міністр фінансів сказав розібратися і звільнити, прямо у Фейсбуці написав голові Наглядової ради. О 3 годині ночі Наглядова рада робить розпорядження по мені, дає вказівки правлінню, правління не збирає жодної кваліфікаційної комісії та звільняє мене за ст. 40 ч. 2, за службову невідповідність. Як ви думаєте, чи я реагуватиму? Звичайно реагуватиму. Якщо, запитати, чи хочу я працювати в цьому місці? Ні. Але моє ім'я та репутацію я маю відновити. Я не знаю, яке рішення ухвалить суд, але вірю у силу закону.

— Яка ситуація зі скандалом на сьогодні? Чи триває ще судове розслідування?

— Спочатку було вручено підозру за трьома статтями Кримінального кодексу ст. 171 — це перешкоджання журналістській діяльності, ст. 146 — це стаття про незаконне утримання та ст. 126 ч. 1 – це заподіяння болю без тілесних ушкоджень. На стадії формування всієї справи прокуратура не підтримала і не надала з боку звинувачення доказу та ст. 146, і її прибрали. Тому на сьогодні ст. 171 у першій та третій частині і ст. 126 у другій частині.

— До речі, під час суду ви спілкуєтеся з журналістами, з якими стався конфлікт? Ви перед ними вибачилися?

— Я з журналістами, якщо бути чесним, можна у них запитати, спілкуюся з першого дня. Я у них ще того дня попросив вибачення, мені шкода, що так вийшло. Стався зовсім неприємний інцидент. Я поважаю професію журналіста та ціную свободу слова у нашій країні. Думаю, було б правильно, щоб між нами був діалог та розуміння роботи один одного, щоб подібна ситуація більше не повторилася.

— Хоч і інститут репутації в Україні слабко працює, але ви вже відчуваєте, як на вас позначився цей скандал? І що плануєте робити далі?

— Я таки чекаю справедливого рішення суду, від цього залежатиме, чи можу я продовжити роботу в державних органах. Напевно, якщо рішення суду буде негативним, то моя репутація не дозволить працювати в державному секторі. Комерційним структурам, повірте, все одно, їх цікавить тільки професійний бекграунд і здатність бути ефективним. Минулого тижня я став магістром Академії вищого управління, а в березні наступного року отримую вищу освіту керівника фінансової установи першого рівня. Хотілося б попрацювати на свою країну, я багато вмію у своїй сфері, можу ще принести багато користі. Не хотілося б, щоб ця ситуація, за яку я перепросив, перекреслила ці можливості. Я уроки точно засвоїв.