Перемир'я – на яких умовах? Який формат перемовин з РФ може бути та хто стане посередником

На днях видання The Philadelphia Inquirer оприлюднило інтерв'ю з Володимиром Зеленським. У ньому президент сказав: "Така модель була застосована вперше на прикладі зернового коридору, коли Україна домовлялася не з Росією, а з ООН та Туреччиною".Вони своєю чергою взяли на себе відповідальність домовлятися з Москвою, після чого було підписано відповідну угоду з РФ. Тобто зрештою для врегулювання питання з’явилось дві дзеркальні угоди.

На думку Зеленського, подібну схему можна було б використати під час переговорів щодо питань територіальної цілісності, енергетики та свободи судноплавства. І посередниками могли б виступити різні країни з різних континентів.

"Це наші партнери, не тільки Європа та США, але також з багатьох континентів, включаючи Азію, тихоокеанський напрям, а також африканці, Латинська Америка. Є представники, які готують вирішення тієї чи іншої кризи, а потім цей документ, якщо він задовольняє Україну, має розбиратися із представниками Російської Федерації. Поки що ми маємо тільки таку модель", — зазначив український президент.

Бачення України: є з ким поговорити

Раніше Володимир Зеленський неодноразово говорив про неможливість подібних переговорів за часів президентства Путіна. І навіть цей момент був закріплений законодавчо.

Але часом Зеленський все-таки згадує про можливі перемовини. Як-от в нещодавньому інтерв'ю або ж раніше на спільній пресконференції з президенткою Словенії Наташею Пірц Мусар у Києві. Тоді заявив, що Україна вирішуватиме, коли почнуться переговори з країною-агресором.

Політолог Петро Олещук вважає, що подібні слова президента Зеленського варто тлумачити в контексті виборчих процесів у багатьох країнах ЄС та США, а також Європарламенту. Певні політичні сили або борються за владу, або щойно прийшли та намагаються грати на темі війни Росії проти України — мовляв, ви вимагаєте підтримувати Україну, а вона натомість хоче вічної війни, відмовляється від переговорів тощо.

"Думаю, що заяви президента України покликані пояснити позицію України саме з точки зору подібних спекуляцій і маніпуляцій, сказати західним партнерам, зокрема американським, про настрої України, — говорить Олещук Фокусу. — При цьому є дуже простий момент — будь які переговори можуть бути лише результатом якоїсь двосторонньої узгодженості позицій. А ми знаємо, що нещодавно Путін висунув свій ультиматум, де озвучив умови для початку переговорів. І ці умови — абсолютно неприйнятні".

Нагадаємо, 14 червня Володимир Путін назвав умови для мирних переговорів, серед яких "повне виведення" українських військ із Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей України та "нейтральний, позаблоковий і без'ядерний статус для України, її демілітаризація і денацифікація".

Тож президент України демонструє, не можна ставитися до ситуації просто: РФ заявляє про можливість перемовин, а Україна — відкидає цю ідею. "Тобто світ може засуджувати Україну за впертість, а неприйнятні пропозиції РФ — не обговорювати. Всі мають розуміти, що з такими ультимативними вимогами переговори не почнуться", — додає експерт.

Іншими словами, ціль України продемонструвати: Україна готова до різних варіантів, але Росія та особисто Путін насправді не хочуть ніяких перемовин, а прагнуть лише капітуляції України.

Бажання партнерів: війна — не вигідна

Водночас, очевидно, міжнародні партнери тиснуть і на Україну, адже їм війна в Україні не вигідна. Дехто з них говорять про Ялту-3, фінляндизацію або корейський сценарій. З одного боку, багато країн мають власні інтереси — комусь не потрібна війна у Європі, бо вона вимагає великих коштів, комусь вкрай необхідно отримати від неї політичні дивіденди, які допоможуть впливати на внутрішніх споживачів. Звісно, багатьом сподобалось би, якби завтра Україна задекларувала, що війна завершилась. І подібні настрої розділяють багато західних і прозахідних політиків: всі хочуть сказати, що війна завершилась, мовляв, "ми молодці" і "виборці — голосуйте за нас".

До миру прагнуть й країни Глобального Півдня. Точніше — не стільки до миру, скільки до стабілізації ситуації та припинення вогню. Більшість її лідерів заявляють, що вони проти війни, але відмовилися засудити вторгнення та приєднатися до західних санкцій проти Москви. "Нейтралітет" економічно вигідний таким країнам, бо вони продовжують торгівлю з РФ нафтою, продуктами харчування. У Китаю ж свої амбіції — він змагається за глобальну першість у світі.

Водночас у Європі інший підхід. Там хоч і говорять про мир, але розуміють ризики. За словами президента Естонії Алара Каріса, тему перемир'я у війні Росії проти України порушують на Заході, аби дізнатися настрої. "Не під час офіційних, а на неформальних зустрічах у кулуарах порушують тему перемир'я, щоб дізнатися настрої. Але наша відповідь така сама, яку дав президент Зеленський: мир буде тоді, коли Україна переможе у війні", — пояснював він.

"Політики у США та ЄС насправді прекрасно розуміють, що амбіції Володимира Путіна виходять далеко за межі України. Якщо просто задекларувати завершення війни, то вона може зупинитися ненадовго, але зрештою призведе до більш руйнівних наслідків для них самих", — говорить Олещук.

Черга на посередництво

Але повернемося до слів Володимира Зеленського. Він говорить, що не виключає, що до перемовного процесу можуть бути залучені посередники.

"І коли говорять про них, країни, які готові або спроможні говорити з РФ, то йдеться про важковиків — передусім США та Китай. Вони чи не єдині могли б взяти на себе відповідальність відповідного рівня. Але об'єктивно — наразі долучитися до процесу вони навряд зможуть, — говорить політолог Олещук. — Тому треба розмежовувати активних й потенційних посередників та гарантів. Гаранти повинні якимось чином в цю історію вкладатися і підтримувати. Посередниками можуть бути різні держави і знайти їх не так складно".

Інше питання — наскільки посередники можуть бути ефективними.

У такій ролі себе побачив прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, який 2 липня 2024 року вперше з часів повномасштабного вторгнення приїхав в Україну. Напередодні свого візиту до Києва він пообіцяв зробити "перші кроки" для сприяння миру в Україні.

"Мир — це важливе питання. Війна, в якій ви зараз живете, дуже інтенсивно впливає і на безпеку Європи. Ми високо цінуємо всі ініціативи пана Зеленського для досягнення миру. Я розповів Зеленському, що ці ініціативи потребують багато часу. І саме через правила міжнародної дипломатії вони дуже ускладнені. Я попросив Зеленського подумати, чи не можна зробити інакше: спершу припинити вогонь, а потім вести переговори про мир", — заявив Орбан після переговорів із Зеленським у Києві.

Петро Олещук сумнівається, що Орбана можна серйозно розглядати, як посередника.

"Це не настільки самостійна фігура. Все, що він може вирішувати — це внутрішні справи. Орбан перш за все говорив про права угорців в Україні. Бо це частина його політики. Неофіційно домовлявся про продовження транспортування російського газу, адже це, мабуть, найбільш потужний інструмент в руках України", — додає він.

Якщо говорити про Орбана, то заяви про Україну — його внутрішній інтерес. Рейтинги керованої ним "Фідес" поступово знижуються — це довели результати виборів до Європарламенту, у спину їй дихає правоцентристська "Партія поваги та свободи" колишнього політичного союзника Петера Мадяра. Тому Орбан шукає можливості впливати на внутрішніх споживачів, зокрема, й через зовнішню політику та свої зв'язки з Володимиром Путіним. Віктор Орбан — єдиний європейський лідер, який після початку повномасштабного російського вторгнення тиснув руку російському диктатору. До того ж його близький соратник — міністр закордонних справ Петер Сіярто — за цей період щонайменше п’ять разів був у Росії. Тож окрім внутрішньої політики, Орбан хотів би впливати на зовнішню, наприклад, виступати посланцем Путіна та транслювати його думки. Але це не можна назвати посередництвом. Розмова про припинення вогню — це імітація посередництва.

Питання престижу: перемовники в окремих питаннях

Експерти впевнені: посередниками в окремих питаннях можуть виступати, приміром, країни Близького Сходу. У них є коло певних власних інтересів.

"Для окремих країн — це питання престижу, — пояснює Фокусу експерт з міжнародної політики аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Ілія Куса. — Таким чином вони показують, що вони, як посередники, вирішують якусь важливу для світу проблему. Наразі це проблема продовольчої безпеки. Туреччина, коли свого часу виступила посередником укладення угоди про чорноморський морський коридор, дуже активно продавала свою цю роль країнам Африки, розповідаючи, що завдяки Туреччині українське зерно може продовжувати безпечно потрапляти на ринки. Хоча Африка не була одним з головних напрямків нашого експорту, але, тим не менш, для Туреччини це питання престижу, в який вони активно конвертували свою роль".

Куса припускає: інші країни, як-от Саудівська Аравія, Об'єднані Арабські Емірати, теж можуть долучитись до цієї ініціативи — якщо захочуть і будуть запрошені.

Але навряд ці країни можуть бути посередниками у питанні припинення війни.

"А зараз саме про це йдеться, — продовжує Куса. — Тобто про перемир’я по тій лінії фронту, яка буде на той момент. Але навряд це можливо. Скоріше, зараз задача створити, як у Швейцарії, картинку, що в нас є якийсь план, який ми хочемо нав’язати РФ, якісь умови без її участі. Принаймні щодо трьох пунктів. Але, наскільки я розумію із заяв президента України та інших представників його команди, вони найближчим часом хочуть говорити більш предметно саме про перемир’я, і тому можливі варіанти".

Тим часом президент Зеленський відповів на пропозицію Орбана — "просто припинити стріляти". Мовляв, є план, який вибудовується в межах Саміту миру, його і треба виконувати. Глобально це мирна ініціатива України, яка пізніше має бути запропонована РФ. "Угорщина — не перша країна, яка говорить про такий можливий варіант розвитку подій (припинення вогню і переговори, — ред.). Але справа не тільки в російському наративі. Дійсно, росіяни про це постійно говорять. Справа в тому, що такі процеси не можуть сприйматися відірвано", — сказав заступник керівника Офісу президента Ігор Жовква.