Замість Марса й Місяця. Астрофізик створив план з колонізації орбіти Церери

У новій статті вчені пропонують замість колонізації Марса побудувати гігантське плавуче середовище проживання навколо карликової планети Церери. Про це повідомляє Live Science.

Астрофізик з Фінської метеорологічного інституту в Гельсінкі Пекка Янхунен запропонував створити "мегаспутник", що складається з тисяч циліндричних космічних апаратів, пов'язаних разом дископодібної рамою, що обертається навколо Церери. Кожне з циліндричних середовищ змогло б вмістити до 50 тис. осіб, підтримувати штучну атмосферу і створювати земну гравітацію за рахунок відцентрової сили за рахунок обертання. Остання ідея була запропонована ще у 1970-х роках і відома, як "циліндр О'Ніла".

Але чому Церера? Її середня відстань від Землі дорівнює відстані з Марсом, пише Янхунен, що робить подорож відносно легкою, але карликова планета також має велику перевагу. Церера збагачена азотом, який буде мати вирішальне значення для створення атмосфери орбітального поселення. Атмосфера Землі приблизно на 79% складається з азоту.

Замість того, щоб будувати поселення на поверхні крихітного світу, поселенці моли б використовувати космічні ліфти для перекидання сировини в місця проживання на орбіті.

Такий орбітальний спосіб життя також усуне один з найсерйозніших недоліків, який чекає людей на Марсі: негативний вплив на організм низької гравітації.

"Мене турбує, що діти у поселенні на Марсі не зможуть вирости здоровими дорослими людьми (з точки зору м'язів і кісток) через занадто низьку марсіанську гравітацію. Тому я шукав альтернативу, яка забезпечила б земну гравітацію і взаємопов'язаний світ", — пише Янхунен.

Щоправда, ідея астрофізика має свої недоліки, які можуть спрацювати проти колонії на Церері, кажуть сторонні дослідники.

Згідно з пропозицією Янхунена, кожен циліндр мегаспутника Церери створюватиме свою власну гравітацію за рахунок обертання. Кожне циліндричне середовище проживання матиме довжину 10 км і радіус 1 км та здійснюватиме повний оберт кожні 66 секунд для створення відцентрової сили, необхідної для гравітації.

За словами астрофізика, в одному циліндрі з комфортом може розміститися близько 57 тис. осіб, він буде утримуватися на місці поруч з сусідніми циліндрами за допомогою потужних магнітів.

У цьому полягає ще одна перевага: нові циліндри можна буде додавати до країв колонії майже в необмеженій кількості, постійно розширюючи середовище проживання.

"Площа поверхні Марса менша, ніж у Землі, і отже, він не може забезпечити можливість для значного зростання населення та економічного зростання", — говорить учений.

Зі свого боку, поселення Церери зможе вміщати до мільйона місць проживання.

Правдоподібна ідея, але є нюанси

Крім циліндрів і масивної дискової рами, основними особливостями колонії будуть два величезних дзеркала, розташованих під кутом 45 градусів щодо диска, щоб відображати достатньо сонячного світла у кожне середовище проживання. Частина кожного циліндра буде виділена для вирощування сільськогосподарських культур і дерев. Їх посадять на грядках з сировини, отриманої з поверхні Церери. Природне сонячне світло повинне підтримувати зростання рослин.

Водночас, "міська" частина кожного циліндра буде покладатися на штучне освітлення дли імітації земного циклу день/ніч. Щоправда, Янхунен не описує, звідки надходитиме кисень у поселення.

Професор астробіології з Флоридського технологічного інституту Манасві Лінгам каже, що поселення на орбіті Церери є "правдоподібною альтернативою" колонізації Місяця або Марса, але є деякі нюанси.

"Я б сказав, що є три основні застереження. Перший — це питання з наявністю інших важливих елементів, крім азоту", — говорить Лінгам.

За його словами, одним з ключових елементів, про який не йдеться у статті, є фосфор. Людське тіло використовує фосфор для створення ДНК, РНК і АТФ — універсальне джерело енергії для всіх біохімічних процесів. Усі організми на Землі, а також будь-які рослини, які колоністи будуть вирощувати, так чи інакше потребують фосфор.

Другий нюанс — це технології. Збір азоту та іншої сировини на Церері потребує розробки поверхні планети. Така місія буде неможливою без парку автономних гірничодобувних машин, готових до розгортання на Церері. Також будуть потрібні супутники, які спрямують техніку в потрібні місця на карликовій планеті. Лінгам каже, що ідея правдоподібна, але людство поки не досягло такого рівня розвитку. Зовсім недавно NASA оголосило про відключення інструменту марсохода, якому не вдалося закопатися в поверхню всього на 5 метрів.

Такі технологічні обмеження вказують на третю проблему, а саме пропоновані тимчасові рамки. Ідея Янхунена передбачає, що перший кластер орбітальних середовищ існування мегаспутника може бути завершений через 22 роки після початку видобутку на Церері. Але ця оцінка передбачає, що енергопостачання поселення також зростає у геометричній прогресії щороку, а також ніколи не переривається через технологічні та логістичних проблеми. Лінгам вважає, що така система не є чимось неймовірним, але не повинна сприйматися як належне.