Ховалися, але їх знайшли. Системи пошуку ядерних бомб виявили приховану популяцію синіх китів

Вчені виявили приховану популяцію карликових синіх китів, проаналізувавши акустичні дані, зібрані системою виявлення підводних ядерних бомб. Акустичні системи зафіксували унікальну пісню, яку вчені ніколи раніше не чули, повідомляє Live Science

Нова популяція карликових синіх китів (Balaenoptera musculus brevicauda), підвиду синіх китів, максимальна довжина яких сягає 24 метрів, яка тепер називається популяцією Чагос за назвою групи островів в Індійському океані недалеко від місця проживання групи китоподібних.

"Ми все ще виявляємо зниклі популяції найбільших тварин, що будь-коли існували", — каже Трейсі Роджерс, морський еколог з Університету Нового Південного Уельсу (UNSW) в Австралії.

"Синіх китів, як правило, важко знайти", — говорить Еммануель Лерой, науковий співробітник UNSW. "Вони виявилися на межі зникнення через промисловий китобійний промисел, і вони дуже повільно відновлюються".

За даними Центру біологічного різноманіття, зараз у Південній півкулі мешкає від 5000 до 10000 синіх китів, порівняно з приблизно 350 000 популяцією до початку китобійного промислу. За словами Лероя, ті, що залишаються, часто живуть одинаками і розкидані на великій території, тому їх легко пропустити.

"Кращий спосіб їх вивчити — це пасивний акустичний моніторинг", — говорить Лерой. "Але це означає, що нам потрібні гідрофони, які роблять записи в різних частинах океану".

В Індійському океані встановлено обмежену кількість наукових акустичних систем. Тому вчені скористалися підводними детекторами ядерних бомб, що належать Організації Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ОДВЗЯВ) — міжнародній організації, яка використовує глобальну підводну акустичну ретрансляційну мережу для виявлення незаконних випробувань ядерних бомб у Світовому океані. Це дало дослідникам доступ до набору довгострокових даних про шуми в Індійському океані.

"Я думаю, це чудово, що та ж сама система, яка захищає світ від ядерних бомб, доступна вченим і дозволяє займатися морською наукою, що було б неможливо без таких складних гідроакустичних систем", — говорить Роджерс.

Проаналізувавши дані, дослідники виявили особливу пісню синього кита, яку раніше не вони чули.

"Пісні синіх китів дуже прості у тому сенсі, що у них одна і та ж повторювана структура", — говорить Лерой. "Але у кожного підвиду і популяції синього кита свій тип пісні".

Як правило, пісні синіх китів довгі, мають низьку частоту, іноді нижче того, що люди здатні чути, до 20 герц, високу інтенсивність і повторюються через регулярні проміжки часу. Але у різних груп китів є звуки, які розрізняються за тривалістю, структурою та кількістю окремих уривків.

Пісня Чагос, що належить новій популяції карликових синіх китів, складається з трьох частин, перша з яких є найбільш складною, за нею йдуть дві основні частини.

"Ця нова пісня китів була домінуючою частиною звукового ландшафту центральної екваторіальної частини Індійського океану протягом останніх майже 18 років", — говорить Роджерс. Через широке поширення, дослідники впевнені, що пісня належить зовсім новій популяції китів, а не просто кільком одиноким катам. Однак точний розмір цієї нової популяції залишається загадкою.

"На жаль, ми не маємо уявлення про розмір популяції карликових синіх китів", — сказав Лерой. "Акустичні дані поки не можуть дати нам цю інформацію".

"Виявлення нової популяції карликових синіх китів у Південній півкулі є захопливою подією", — говорить Роджерс.

Необхідна візуальна ідентифікація для остаточного підтвердження існування популяції Чагос, але вчені впевнені, що лише питання часу.

Ще в грудні 2020 року під час іншого дослідження з використанням акустичних систем, співавторами якого були Роджерс і Лерой, вчені виявили іншу нову популяцію синіх китів біля Оману.

"Нові дані дають нам можливість говорити вже про п'ять популяцій карликових синіх китів в Індійському океані", — говорить Роджерс.