Площею 20 гектарів. Вчені виявили в Індії найбільший у світі геогліф (фото)

Геогліфи, що являють собою візерунки, утворені з землі або каменя, раніше не знаходили в Індії, хоча існують відомі геогліфи з Перу і Казахстану. Індійський геогліф складається з декількох спіралей і довгих звивистих ліній. Загалом малюнок займає площу 20,8 га посушливого регіону недалеко від кордону з Пакистаном. Довжина всіх ліній становить 48 кілометрів, повідомляє Live Science

Незрозуміло, чому були зроблені ці лінії, хоча вони розташовані поруч з декількома пірамідами з каменю і меморіальними камінням, на останніх вирізані зображення індуїстських божеств Крішни і Ганеша. Ці лінії можуть мати якесь релігійне або церемоніальне значення, говорять першовідкривачі, французькі дослідники Карло Отхаймер і Йоганн Отхаймер. Загальний малюнок не видно з землі, оскільки поблизу немає високої точки, а місцевість рівна. Тільки дослідивши регіон за допомогою Google Earth, Отхаймери змогли виявити геогліфи.

Вчені вперше виявили лінії в Google Earth у 2014 році при проведенні віртуального обстеження регіону. У 2016 році вони відвідали це місце. Кілька місць виявилися заглибленнями для невдалої посадки дерев. Але недалеко від села Бохан дослідники виявили малюнки, що не мають нічого спільного з сільським господарством.

"Ці лінії виділяються своїм монументальним розміром, своєю формою (гігантська спіраль, бустрофедон і маленька яйцеподібна спіраль, а також деякі частини ліній, які стосуються основних мотивів) і орієнтацією гігантської спіралі", — говорять Отхаймери.

Бустрофедон відноситься до лінії, яка повторює саму себе, спочатку йдучи справа наліво, а потім зліва направо в порядку, що чергується. У деяких древніх мовах, зокрема давньогрецькій і етруській, писали також в цьому стилі.

Бустрофедон — спосіб письма, при якому напрямок письма чергується залежно від парності рядка, тобто якщо перший рядок пишеться зліва направо, то другий — справа наліво, третій — знову зліва направо і т.д. Цей рух нагадує рух бика з плугом на полі .

Незважаючи на свій розмір, лінії на землі досить тонкі. Вони закопані в пустельний грунт на глибину близько 10 сантиметрів і мають всього від 20 до 50 см в ширину. Хоча вчені не впевнені, як були зроблені лінії, вони могли бути утворені плугом, який тягнула тяглова тварина, наприклад верблюд.

Беручи до уваги вивітрювання і рідкісну рослинність всередині і навколо ліній, дослідники підрахували, що цим малюнкам близько 150 років, а можливо, і 200 років. Отхаймери кажуть, місцевість не обробляється, поблизу немає води для зрошення, а земля зараз використовується для випасу кіз і овець.

"Судячи з форми ліній — це не сільськогосподарські поля", — говорять вчені. "Це безперечно малюнок".

Найбільший з геогліфів — це гігантська спіраль, що покриває 0,13 квадратних кілометра, яка могла б мати довжину 12 км, якби вона була витягнутою в пряму лінію. Поруч проходить лінія у формі змії довжиною 11 км і візерунок у стилі бустрофедон, який складається з 23 майже паралельних ліній. Ці лінії довжиною 9,2 км. Поруч є ще одна невелика спіраль і кілька невиразних ліній, що говорить про те, що колись геогліфи були набагато більшими.

Всередині і навколо ліній є дев'ять кам'яних конструкцій. Найбільша з них — стовп заввишки трохи більше 1,6 м. Три з них являють собою піраміди з каменів, чотири — це меморіальні камені з написами, які все ще вивчаються, а три інших являють собою прості прямокутні камені, використовувані як меморіальні або вказівні знаки. Останній камінь — камінь Саті, споруджений в пам'ять про вдову, яка викинулася на похоронне багаття свого чоловіка після його смерті в бою.

Саті — похоронна ритуальна традиція в індуїзмі, відповідно до якої вдова підлягає спаленню разом з її покійним чоловіком на спеціально спорудженому похоронному багатті. Зараз це явище рідкісне і заборонене. Саті — прикметник жіночого роду на санскриті, що означає "справжня", "існуюча", а також "правдива", "чесна".

Залишається нез'ясованим і призначення інших геогліфів по всьому світу. Знамениті лінії Наска в Перу зображують птахів, кішок та інших тварин і вивчаються сучасними археологами з 1920-х років. Проте, ніхто не знає навіщо вони були створені.