В недалекому майбутньому термін експлуатації космічної станції остаточно закінчиться.
У найвіддаленішій точці Тихого океану на глибині 4 кілометрів знаходиться космічне кладовище. Про це повідомляє The Guardian.
Старі супутники, деталі ракет і навіть космічні станції відправляються в безлюдне місце в океані, щоб назавжди спочити на морському дні. Ця ділянка в океані називається Точка Немо або океанський полюс недоступності, так як знаходиться в 2700 км від суші. Космічное кладовищі було названо на честь капітана підводного човна з книги Жуля Верна "20 000 льє під водою".
Саме в цьому місці спочине Міжнародна космічна станція, яка обертається на орбіті Землі.
Коли термін роботи космічних апаратів і кораблів добігає кінця, вони стають небезпечним космічним сміттям. Уламки і деталі обертаються на орбіті зі швидкістю до 17 500 км/год, а на такій швидкості навіть крихітні частинки фарби можуть завдати серйозної шкоди.
"На орбіті так багато сміття, тому ми побоюємося, що одне крихітне зіткнення може запустити величезну ланцюгову реакцію. Така можливість називається" ефектом Кесслера ", — пише NASA.
Ефект Кесслера, або синдром Кесслера — це теоретичний розвиток подій, коли уламки на орбіті досягнуть критичної маси, а кожне зіткнення створюватиме все більше уламків. В результаті, орбіта Землі стане непридатною для використання.
"Щоб запобігти подібній катастрофі, кожен супутник на орбіті повинен бути виведений з орбіти, щоб згоріти в атмосфері або почити на космічному кладовищі", — додають в NASA.
Також існує "орбіта поховання" для супутників, що обертаються на високих орбітах, їх відправляють далі в космос. Супутники на більш низьких орбітах падають на Землю або згорають в атмосфері.
Космічні апарати, які занадто великі, щоб повністю згоріти в атмосфері, можуть впасти по "незапланованій" траєкторії. Наприклад, як китайська ракета Long March 5B або космічна станція Skylab, яка впала в Західній Австралії. Але більшість з них падають в Точку Немо в Тихому океані.
Для того, щоб космічне сміття падало в правильному напрямку, вчені використовують моделювання. Дослідники вибирають правильну точку, в якій корабель зіткнеться з атмосферою Землі, а також необхідний кут нахилу. Саме це гарантує, що уламки впадуть в потрібному місці.
У 2001 році до кінця підійшов термін експлуатації космічної станції "Мир". Її вивели з орбіти і відправили на Землю. Велика частина станції згоріла в атмосфері, але все ж 25 тонн вціліло і впало на дно Точки Немо.
З тих пір до "Миру" приєдналися відпрацьовані супутники, деталі ракет і навіть автоматизований вантажний корабель "Жюль Верн" Європейського космічного агентства.
В недалекому майбутньому до них приєднається і МКС. Космічна станція знаходиться на орбіті з 1998 року, а з 2000 року на ній почали жити астронавти. Спочатку передбачалося, що станція пробуде на орбіті протягом 15 років. Тепер термін її служби продовжений як мінімум до 2024 року. Але поважний вік МКС все ж дає про себе знати.
Нещодавно прес-секретар NASA Анджела Харт заявила, що незважаючи на активну роботу і триваючі наукові дослідження на борту МКС, "в якийсь момент станції прийде кінець".
Російська сторона також недавно повідомляла, що термін придатності більшості бортових систем МКС вже закінчився, а це в свою чергу, може привести до "непоправних збоїв".
Також повідомлялося про низку інших проблем, починаючи з витоку повітря на станції до технічних несправностей і "втоми конструкції".